1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

And Job again took up his parable, and said,

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Oh that I were as in the months of old, As in the days when God watched over me;

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

When his lamp shined upon my head, And by his light I walked through darkness;

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

As I was in the ripeness of my days, When the friendship of God was upon my tent;

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

When the Almighty was yet with me, And my children were about me;

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

When my steps were washed with butter, And the rock poured me out streams of oil!

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

When I went forth to the gate unto the city, When I prepared my seat in the street,

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

The young men saw me and hid themselves, And the aged rose up and stood;

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

The princes refrained from talking, And laid their hand on their mouth;

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

The voice of the nobles was hushed, And their tongue cleaved to the roof of their mouth.

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

For when the ear heard me, then it blessed me; And when the eye saw me, it gave witness unto me:

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Because I delivered the poor that cried, The fatherless also, that had none to help him.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

The blessing of him that was ready to perish came upon me; And I caused the widow's heart to sing for joy.

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

I put on righteousness, and it clothed me: My justice was as a robe and a diadem.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

I was eyes to the blind, And feet was I to the lame.

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

I was a father to the needy: And the cause of him that I knew not I searched out.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

And I brake the jaws of the unrighteous, And plucked the prey out of his teeth.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Then I said, I shall die in my nest, And I shall multiply my days as the sand:

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

My root is spread out to the waters, And the dew lieth all night upon my branch;

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

My glory is fresh in me, And my bow is renewed in my hand.

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Unto me men gave ear, and waited, And kept silence for my counsel.

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

After my words they spake not again; And my speech distilled upon them.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

And they waited for me as for the rain; And they opened their mouth wide as for the latter rain.

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

I smiled on them, when they had no confidence; And the light of my countenance they cast not down.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

I chose out their way, and sat as chief, And dwelt as a king in the army, As one that comforteth the mourners.