1 Ч ого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Why do the nations rage, And the peoples meditate a vain thing?

2 З емні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

The kings of the earth set themselves, And the rulers take counsel together, Against Jehovah, and against his anointed, saying,

3 П озриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Let us break their bonds asunder, And cast away their cords from us.

4 А ле Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

He that sitteth in the heavens will laugh: The Lord will have them in derision.

5 В ін тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Then will he speak unto them in his wrath, And vex them in his sore displeasure:

6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Yet I have set my king Upon my holy hill of Zion.

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

I will tell of the decree: Jehovah said unto me, Thou art my son; This day have I begotten thee.

8 Ж адай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Ask of me, and I will give thee the nations for thine inheritance, And the uttermost parts of the earth for thy possession.

9 Т и їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Thou shalt break them with a rod of iron; Thou shalt dash them in pieces like a potter's vessel.

10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Now therefore be wise, O ye kings: Be instructed, ye judges of the earth.

11 С лужіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Serve Jehovah with fear, And rejoice with trembling.

12 Ш ануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Kiss the son, lest he be angry, and ye perish in the way, For his wrath will soon be kindled. Blessed are all they that take refuge in him.