1 Б ув же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Now a certain man was sick, Lazarus of Bethany, of the village of Mary and her sister Martha.

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

And it was that Mary who anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.

3 Т оді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

The sisters therefore sent unto him, saying, Lord, behold, he whom thou lovest is sick.

4 Я к почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

But when Jesus heard it, he said, This sickness is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God may be glorified thereby.

5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.

6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

When therefore he heard that he was sick, he abode at that time two days in the place where he was.

7 П ісля ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Then after this he saith to the disciples, Let us go into Judaea again.

8 Й ому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

The disciples say unto him, Rabbi, the Jews were but now seeking to stone thee; and goest thou thither again?

9 І сус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Jesus answered, Are there not twelve hours in the day? If a man walk in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world.

10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

But if a man walk in the night, he stumbleth, because the light is not in him.

11 О це Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

These things spake he: and after this he saith unto them, Our friend Lazarus is fallen asleep; but I go, that I may awake him out of sleep.

12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

The disciples therefore said unto him, Lord, if he is fallen asleep, he will recover.

13 Т а про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Now Jesus had spoken of his death: but they thought that he spake of taking rest in sleep.

14 Т оді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Then Jesus therefore said unto them plainly, Lazarus is dead.

15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

And I am glad for your sakes that I was not there, to the intent ye may believe; nevertheless let us go unto him.

16 С казав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Thomas therefore, who is called Didymus, said unto his fellow-disciples, Let us also go, that we may die with him.

17 Я к прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

So when Jesus came, he found that he had been in the tomb four days already.

18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

Now Bethany was nigh unto Jerusalem, about fifteen furlongs off;

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

and many of the Jews had come to Martha and Mary, to console them concerning their brother.

20 Т оді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Martha therefore, when she heard that Jesus was coming, went and met him: but Mary still sat in the house.

21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Martha therefore said unto Jesus, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.

22 Т а й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

And even now I know that, whatsoever thou shalt ask of God, God will give thee.

23 П ромовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Jesus saith unto her, Thy brother shall rise again.

24 В ідказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Martha saith unto him, I know that he shall rise again in the resurrection at the last day.

25 П ромовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Jesus said unto her, I am the resurrection, and the life: he that believeth on me, though he die, yet shall he live;

26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

and whosoever liveth and believeth on me shall never die. Believest thou this?

27 В она каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

She saith unto him, Yea, Lord: I have believed that thou art the Christ, the Son of God, even he that cometh into the world.

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

And when she had said this, she went away, and called Mary her sister secretly, saying, The Teacher is her, and calleth thee.

29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

And she, when she heard it, arose quickly, and went unto him.

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

(Now Jesus was not yet come into the village, but was still in the place where Martha met him.)

31 Ю деї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

The Jews then who were with her in the house, and were consoling her, when they saw Mary, that she rose up quickly and went out, followed her, supposing that she was going unto the tomb to weep there.

32 Я к Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Mary therefore, when she came where Jesus was, and saw him, fell down at his feet, saying unto him, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

When Jesus therefore saw her weeping, and the Jews also weeping who came with her, he groaned in the spirit, and was troubled,

34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

and said, Where have ye laid him? They say unto him, Lord, come and see.

35 І закапали сльози Ісусові...

Jesus wept.

36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

The Jews therefore said, Behold how he loved him!

37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

But some of them said, Could not this man, who opened the eyes of him that was blind, have caused that this man also should not die?

38 І сус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Jesus therefore again groaning in himself cometh to the tomb. Now it was a cave, and a stone lay against it.

39 П ромовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Jesus saith, Take ye away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith unto him, Lord, by this time the body decayeth; for he hath been dead four days.

40 І сус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Jesus saith unto her, Said I not unto thee, that, if thou believedst, thou shouldest see the glory of God?

41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

So they took away the stone. And Jesus lifted up his eyes, and said, Father, I thank thee that thou heardest me.

42 Т а Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

And I knew that thou hearest me always: but because of the multitude that standeth around I said it, that they may believe that thou didst send me.

43 І , промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

And when he had thus spoken, he cried with a loud voice, Lazarus, come forth.

44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

He that was dead came forth, bound hand and foot with grave-clothes; and his face was bound about with a napkin. Jesus saith unto them, Loose him, and let him go.

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Many therefore of the Jews, who came to Mary and beheld that which he did, believed on him.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

But some of them went away to the Pharisees, and told them the things which Jesus had done.

47 Т оді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

The chief priests therefore and the Pharisees gathered a council, and said, What do we? for this man doeth many signs.

48 Я кщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

If we let him thus alone, all men will believe on him: and the Romans will come and take away both our place and our nation.

49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

But a certain one of them, Caiaphas, being high priest that year, said unto them, Ye know nothing at all,

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

nor do ye take account that it is expedient for you that one man should die for the people, and that the whole nation perish not.

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

Now this he said not of himself: but, being high priest that year, he prophesied that Jesus should die for the nation;

52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

and not for the nation only, but that he might also gather together into one the children of God that are scattered abroad.

53 О тож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

So from that day forth they took counsel that they might put him to death.

54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Jesus therefore walked no more openly among the Jews, but departed thence into the country near to the wilderness, into a city called Ephraim; and there he tarried with the disciples.

55 Н аближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

Now the passover of the Jews was at hand: and many went up to Jerusalem out of the country before the passover, to purify themselves.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

They sought therefore for Jesus, and spake one with another, as they stood in the temple, What think ye? That he will not come to the feast?

57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Now the chief priests and the Pharisees had given commandment, that, if any man knew where he was, he should show it, that they might take him.