1 А Йов відповів та й сказав:

Then Job answered and said,

2 С правді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

Of a truth I know that it is so: But how can man be just with God?

3 Я кщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

If he be pleased to contend with him, He cannot answer him one of a thousand.

4 В ін мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

He is wise in heart, and mighty in strength: Who hath hardened himself against him, and prospered?-

5 В ін гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

Him that removeth the mountains, and they know it not, When he overturneth them in his anger;

6 В ін землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

That shaketh the earth out of its place, And the pillars thereof tremble;

7 В ін сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

That commandeth the sun, and it riseth not, And sealeth up the stars;

8 Р озтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

That alone stretcheth out the heavens, And treadeth upon the waves of the sea;

9 В ін Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

That maketh the Bear, Orion, and the Pleiades, And the chambers of the south;

10 В ін чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

That doeth great things past finding out, Yea, marvellous things without number.

11 О сь Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

Lo, he goeth by me, and I see him not: He passeth on also, but I perceive him not.

12 О сь Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

Behold, he seizeth the prey, who can hinder him? Who will say unto him, What doest thou?

13 Б ог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

God will not withdraw his anger; The helpers of Rahab do stoop under him.

14 щ о ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

How much less shall I answer him, And choose out my words to reason with him?

15 я , який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

Whom, though I were righteous, yet would I not answer; I would make supplication to my judge.

16 К оли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

If I had called, and he had answered me, Yet would I not believe that he hearkened unto my voice.

17 В ін, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

For he breaketh me with a tempest, And multiplieth my wounds without cause.

18 Н е дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

He will not suffer me to take my breath, But filleth me with bitterness.

19 К оли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

If we speak of strength, lo, he is mighty! And if of justice, Who, saith he, will summon me?

20 Я кщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

Though I be righteous, mine own mouth shall condemn me: Though I be perfect, it shall prove me perverse.

21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

I am perfect; I regard not myself; I despise my life.

22 Ц е одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

It is all one; therefore I say, He destroyeth the perfect and the wicked.

23 Я кщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

If the scourge slay suddenly, He will mock at the trial of the innocent.

24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

The earth is given into the hand of the wicked; He covereth the faces of the judges thereof: If it be not he, who then is it?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

Now my days are swifter than a post: They flee away, they see no good,

26 п роминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

They are passed away as the swift ships; As the eagle that swoopeth on the prey.

27 Я кщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

If I say, I will forget my complaint, I will put off my sad countenance, and be of good cheer;

28 т о боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

I am afraid of all my sorrows, I know that thou wilt not hold me innocent.

29 В се одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

I shall be condemned; Why then do I labor in vain?

30 К оли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

If I wash myself with snow water, And make my hands never so clean;

31 т о й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

Yet wilt thou plunge me in the ditch, And mine own clothes shall abhor me.

32 Б о Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

For he is not a man, as I am, that I should answer him, That we should come together in judgment.

33 п оміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

There is no umpire betwixt us, That might lay his hand upon us both.

34 Н ехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

Let him take his rod away from me, And let not his terror make me afraid:

35 т оді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Then would I speak, and not fear him; For I am not so in myself.