1 А Йов відповів та й сказав:

Then Job answered and said,

2 С правді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

I know it is so of a truth: but how should man be just with God?

3 Я кщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

If he will contend with him, he cannot answer him one of a thousand.

4 В ін мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

He is wise in heart, and mighty in strength: who hath hardened himself against him, and hath prospered?

5 В ін гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

Which removeth the mountains, and they know not: which overturneth them in his anger.

6 В ін землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

Which shaketh the earth out of her place, and the pillars thereof tremble.

7 В ін сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

Which commandeth the sun, and it riseth not; and sealeth up the stars.

8 Р озтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

Which alone spreadeth out the heavens, and treadeth upon the waves of the sea.

9 В ін Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

Which maketh Arcturus, Orion, and Pleiades, and the chambers of the south.

10 В ін чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

Which doeth great things past finding out; yea, and wonders without number.

11 О сь Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

Lo, he goeth by me, and I see him not: he passeth on also, but I perceive him not.

12 О сь Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

Behold, he taketh away, who can hinder him? who will say unto him, What doest thou?

13 Б ог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

If God will not withdraw his anger, the proud helpers do stoop under him.

14 щ о ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

How much less shall I answer him, and choose out my words to reason with him?

15 я , який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

Whom, though I were righteous, yet would I not answer, but I would make supplication to my judge.

16 К оли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

If I had called, and he had answered me; yet would I not believe that he had hearkened unto my voice.

17 В ін, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

For he breaketh me with a tempest, and multiplieth my wounds without cause.

18 Н е дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

He will not suffer me to take my breath, but filleth me with bitterness.

19 К оли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

If I speak of strength, lo, he is strong: and if of judgment, who shall set me a time to plead?

20 Я кщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

If I justify myself, mine own mouth shall condemn me: if I say, I am perfect, it shall also prove me perverse.

21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

Though I were perfect, yet would I not know my soul: I would despise my life.

22 Ц е одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

This is one thing, therefore I said it, He destroyeth the perfect and the wicked.

23 Я кщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

If the scourge slay suddenly, he will laugh at the trial of the innocent.

24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

The earth is given into the hand of the wicked: he covereth the faces of the judges thereof; if not, where, and who is he?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

Now my days are swifter than a post: they flee away, they see no good.

26 п роминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

They are passed away as the swift ships: as the eagle that hasteth to the prey.

27 Я кщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

If I say, I will forget my complaint, I will leave off my heaviness, and comfort myself:

28 т о боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

I am afraid of all my sorrows, I know that thou wilt not hold me innocent.

29 В се одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

If I be wicked, why then labour I in vain?

30 К оли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

If I wash myself with snow water, and make my hands never so clean;

31 т о й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

yet shalt thou plunge me in the ditch, and mine own clothes shall abhor me.

32 Б о Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

For he is not a man, as I am, that I should answer him, and we should come together in judgment.

33 п оміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

Neither is there any daysman betwixt us, that might lay his hand upon us both.

34 Н ехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

Let him take his rod away from me, and let not his fear terrify me:

35 т оді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

then would I speak, and not fear him; but it is not so with me.