1 П салом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва. (142-2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

I cried unto the Lord with my voice; with my voice unto the Lord did I make my supplication.

2 ( 142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

I poured out my complaint before him; I shewed before him my trouble.

3 ( 142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

When my spirit was overwhelmed within me, then thou knewest my path. In the way wherein I walked have they privily laid a snare for me.

4 ( 142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

I looked on my right hand, and beheld, but there was no man that would know me: refuge failed me; no man cared for my soul.

5 ( 142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

I cried unto thee, O Lord: I said, Thou art my refuge and my portion in the land of the living.

6 ( 142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!

Attend unto my cry; for I am brought very low: deliver me from my persecutors; for they are stronger than I.

7 ( 142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

Bring my soul out of prison, that I may praise thy name: the righteous shall compass me about; for thou shalt deal bountifully with me.