1 П салом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва. (142-2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

I cry with a loud voice to the Lord. I pray with my voice to the Lord.

2 ( 142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

I talk and complain to Him. I tell Him all my trouble.

3 ( 142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

When my spirit had grown weak within me, You knew my path. They have hidden a trap for me in the way where I walk.

4 ( 142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

Look to the right and see. For there is no one who thinks about me. There is no place for me to go to be safe. No one cares about my soul.

5 ( 142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

I cried out to You, O Lord. I said, “You are my safe place, my share in the land of the living.

6 ( 142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!

Listen to my cry, for I am brought down. Save me from those who make it hard for me. For they are too strong for me.

7 ( 142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

Bring my soul out of prison, so that I may give thanks to Your name. Those who are right and good will gather around me. For You will give much to me.”