1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен.

Then Joseph went to Pharaoh and said, “My father and my brothers and their flocks and cattle and all they own have come from the land of Canaan. See, they are in the land of Goshen.”

2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.

He took five men from among his brothers, and brought them to Pharaoh.

3 І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки.

Then Pharaoh said to his brothers, “What is your work?” So they said to Pharaoh, “Your servants are shepherds, both we and our fathers.”

4 І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен.

They said to Pharaoh, “We have come to live in the land, for there is no field with food for our flocks. The time without food is hard in the land of Canaan. So now we ask of you, let your servants live in the land of Goshen.”

5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе.

Then Pharaoh said to Joseph, “Your father and your brothers have come to you.

6 Є гипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди.

The land of Egypt is in front of you. Have your father and your brothers live in the best of the land. Let them live in the land of Goshen. And if you know any able men among them, put my cattle in their care.”

7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

Then Joseph brought his father Jacob to Pharaoh. Jacob prayed that good would come to Pharaoh.

8 І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого?

And Pharaoh said to Jacob, “How old are you?”

9 А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої.

Jacob answered Pharaoh, “I have traveled on this earth for 130 years. The years of my life have been few and full of sorrow, and less than the years that my fathers lived.”

10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

Then Jacob prayed that good would come to Pharaoh, and went away from him.

11 І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон.

So Joseph made a place for his father and his brothers. He gave them a part of the land of Egypt, in the best of the land, in the land of Rameses, as Pharaoh had told him.

12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

Joseph gave food to his father and his brothers and all his father’s family, for the needs of their children. No Food Anywhere but in Egypt

13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.

Now there was no food in the land for the time without food was very hard. So the people in the land of both Egypt and Canaan became weak because of hunger.

14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

So Joseph gathered all the money that was found in Egypt and Canaan for the grain they bought. And Joseph brought the money into Pharaoh’s house.

15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?

When the money was gone from the lands of Egypt and Canaan, all the Egyptians came to Joseph and said, “Give us food! Why should we die in front of you? For we have no more money.”

16 А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло.

Then Joseph said, “Give your cattle. I will give you food in trade for your cattle, because your money is gone.”

17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

So they brought their animals to Joseph. And Joseph gave them food in trade for the horses and flocks and cattle and donkeys. He fed them that year in trade for their animals.

18 І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля!

When that year ended, they came to him the next year. They said, “We will not hide from my lord that our money is all gone. And the cattle belong to my lord. There is nothing left for our lord except our bodies and our lands.

19 Н ащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє...

Why should we die in front of you and our lands be wasted? Buy us and our land in trade for food. We and our land will work for Pharaoh. Give us seed, so that we may live and not die, and so the land will not be wasted.”

20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

So Joseph bought all the land of Egypt for Pharaoh. For every Egyptian sold his field, because the time without food was hard for them. So the land became Pharaoh’s.

21 А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.

He had the people move to the cities from one end of Egypt to the other, to work for Pharaoh.

22 Т ільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі.

Only the land of the religious leaders he did not buy. For the religious leaders received money from Pharaoh. They lived on the money Pharaoh gave them. So they did not sell their land.

23 І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю.

Then Joseph said to the people, “See, today I have bought you and your land for Pharaoh. Now here is seed for you to plant in the fields.

24 А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей.

At gathering time, you must give a fifth part to Pharaoh. Keep the rest to have seeds for the field, and to feed yourselves and your children and those of your houses.”

25 А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові.

So they said, “You have saved our lives! Let us find favor in the eyes of my lord. We will be Pharaoh’s servants.”

26 А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

Joseph made it a law in the land of Egypt that Pharaoh should have the fifth part. It is a law to this day. Only the land of the religious leaders did not become Pharaoh’s. Jacob’s Last Wish

27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися.

Now Israel lived in the land of Egypt, in Goshen. They became richer there, and had children, and grew to a very large number.

28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

Jacob lived in the land of Egypt seventeen years. So Jacob had lived 147 years in all.

29 І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

When the time came for Israel to die, he called his son Joseph. He said to him, “If I have found favor in your eyes, give me your promise to be kind and faithful to me. I ask of you, do not bury me in Egypt.

30 І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм.

But let me lie down with my fathers. Carry me out of Egypt and bury me where they are buried.” And Joseph said, “I will do as you have said.”

31 А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

Jacob said, “Promise me.” So Joseph gave him his promise. Then Israel bowed in worship at the head of the bed.