1 А дванадцятого місяця, він місяць адар, тринадцятого дня в ньому, коли наказ царя та закон його мали бути виконані, дня, коли вороги юдеїв сподівалися запанувати над ними, повернулося те так, що вони, юдеї, запанували над ненависниками своїми,

Now came the thirteenth day of the twelfth month, the month of Adar, when the king’s law was about to be carried out. It was the day when those who hated the Jews hoped to get the rule over them. But their plan was turned around, and the Jews ruled over those who hated them.

2 з ібралися юдеї в своїх містах по всіх округах царя Ахашвероша, щоб простягнути руку на тих, що задумували їм лихо, та ніхто не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі народи.

The Jews gathered in their cities in all the parts of the nation of King Ahasuerus to hurt those who wanted to kill them. No one could stand in front of them, for the fear of them had come upon all the people.

3 А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і виконавці царської праці підтримували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм.

The princes of the nation, the rulers, the leaders, and those who were doing the king’s work all helped the Jews, because the fear of Mordecai had come upon them.

4 Б о Мордехай став великим у царському домі, а вістка про нього покотилась по всіх округах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс.

For Mordecai was great in the king’s house. His name spread through all the nation, for the man Mordecai became greater and greater.

5 І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею.

So the Jews killed and destroyed with sword all those who hated them. They did as they pleased to those who hated them.

6 А в замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка,

In the city of Susa where the king ruled the Jews killed and destroyed 500 men,

7 і Паршандату, і Далфона, і Аспату,

and Parshandatha, Dalphon, Aspatha,

8 і Пората, і Адалію, і Арідата,

Poratha, Adalia, Aridatha,

9 і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата,

Parmashta, Arisai, Aridai, and Vaizatha.

10 д есятьох синів Гамана, Гаммедатового сина, ненависника юдеїв, забили, а на грабунок не простягли своєї руки.

These were the ten sons of Haman, the son of Hammedatha, who hated the Jews. But they did not touch anything that belonged to them.

11 Т ого дня число забитих у замку Сузи прийшло перед цареве обличчя.

On that day the number of those who were killed in the city of Susa where the king lived was told to the king.

12 І сказав цар до цариці Естери: У замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів. Що вони зробили в решті царевих округ? І яке жадання твоє? І буде тобі вволене. І яке ще прохання твоє? І буде зроблене.

And the king said to Queen Esther, “The Jews have killed and destroyed 500 men and the ten sons of Haman in Susa. What then have they done in the rest of the king’s nation! Now what do you ask of me? It will be done for you. What else do you want? It will be done.”

13 І відповіла Естер: Якщо це цареві вгодне, нехай буде дане юдеям, що в Сузах, також узавтра вчинити за законом цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на шибениці.

Esther said, “If it pleases the king, let the Jews in Susa be allowed tomorrow also to carry out today’s law. Let the bodies of Haman’s ten sons be hanged on the tower.”

14 І сказав цар, щоб було зроблено так, і був даний закон у Сузах, а десятьох Гаманових синів повісили.

So the king said that this should be done. He made it known in Susa, and the bodies of Haman’s ten sons were hanged.

15 І зібралися юдеї, що в Сузах, також чотирнадцятого дня місяця адар, і вибили в Сузах три сотні чоловіка, а на грабунок не простягли своєї руки.

The Jews in Susa gathered also on the fourteenth day of the month of Adar and killed 300 men in Susa. But they did not touch anything that belonged to them.

16 А решта юдеїв, що жили по царських округах, зібралися та й стали до бою за своє життя, і відпочили від ворогів своїх. І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч, а на грабунок не простягли своєї руки.

Now the rest of the Jews who were in the king’s nation gathered to fight for their lives and get rid of those who hated them. They killed 75, 000 of those who hated them. But they did not touch anything that belonged to them.

17 Ц е було тринадцятого дня місяця адара, а чотирнадцятого в ньому настав мир, і зробили його днем гостини та радости.

This was on the thirteenth day of the month of Adar. On the fourteenth day they rested and made it a day of eating and joy.

18 А юдеї, що в Сузах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирнадцятого в ньому, а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому, і зробили його днем гостини та радости.

But the Jews in Susa gathered on the thirteenth and fourteenth days of the same month. And they rested on the fifteenth day and made it a day of eating and joy.

19 Т ому то юдеї неогороджених селищ, що сидять по неогороджених містах, роблять чотирнадцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посилання дарунків один одному.

So the Jews of the villages, who lived in the small towns without walls, made the fourteenth day of the month of Adar a special day of joy and eating and sharing their food with one another. The Special Supper of Purim

20 А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи до всіх юдеїв, що по всіх округах царя Ахашвероша, до близьких та далеких,

Mordecai wrote down these things. And he sent letters to all the Jews who were in all the nation of King Ahasuerus, both near and far.

21 щ об вони постановили святкувати чотирнадцятий день місяця адара та п'ятнадцятий день у ньому кожного року,

He told them to remember the fourteenth and fifteenth days of the month of Adar each year.

22 я кі ті дні, коли юдеї відпочили від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум обернувся на радість, жалоба на свято, щоб зробити їх днями гостини та радости, і посилання дарунків один одному та дарунків убогим.

Because on those days the Jews got rid of those who hated them. It was a month which was changed from sorrow into joy, from a day of sorrow into a special day. He said that they should make them days of eating and joy and sending food to one another and gifts to the poor.

23 І прийняли юдеї це, що зачали робити, і про що написав їм Мордехай,

So the Jews agreed to do what they had started to do, and what Mordecai had written to them.

24 щ о аґаґ'янин Гаман, син Гаммедатів, ненависник усіх юдеїв, замишляв був на юдеїв, щоб вигубити їх, і кидав пура, цебто жеребка, на збентеження їх та на згубу їхню.

For Haman the son of Hammedatha, the Agagite, the one who hated all the Jews, had planned to destroy the Jews. He had drawn names, using Pur, to trouble them and destroy them.

25 Т а коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя він наказав листом: Нехай обернеться його злий задум, якого він задумав був на юдеїв, на його голову! І повісили його та синів його на шибениці.

But when the king heard about it, he made it known by letter that his plan against the Jews should bring trouble upon himself. And he had Haman and his sons hanged on the tower.

26 Т ому то й назвали ці дні: Пурім, від імени пур. Тому то згідно зо всіма словами цього листа, і що вони бачили про це й що трапилося з ними,

So they called these days Purim after the name of Pur. Because of what was written in this letter, and what they had seen and what had happened to them,

27 ю деї постановили й прийняли на себе й на нащадків своїх, та на всіх, хто поєднається з ними, і не відступлять, але щоб святкувати два ті дні кожного року згідно з написаним про них та згідно з їхнім часом.

the Jews set apart this special time each year for themselves, for their children and their children’s children, and for all who joined them. They would always remember to keep these two days special, as it was written and at the same time every year.

28 А дні ці мають споминатися та святкуватися в кожному поколінні, у кожному роді, у кожній окрузі, у кожному місті. А ці дні, Пурім, не минуться між юдеями, а пам'ять про них не скінчиться з їхнього насіння.

These days were to be remembered and kept as a special time for all their children-to-come, in every family, every land, and every city. These days of Purim were not to be forgotten by the Jews. Their children and their children’s children were to remember them forever.

29 І написала цариця Естер, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домаганням другий раз про те, щоб виконувати цього листа про Пурім.

Then Queen Esther, the daughter of Abihail, with Mordecai the Jew, wrote with full power to make this second letter about Purim sure.

30 І порозсилав він листи до всіх юдеїв, до ста й двадцяти й семи округ Ахашверошового царства, зо словами миру та правди,

Letters were sent to all the Jews in the 127 parts of the nation of Ahasuerus, in words of peace and truth.

31 щ об вони виконували ті дні Пурім у їх означених часах, як постановив про них юдеянин Мордехай та цариця Естер, і як вони самі постановили на себе та на нащадків своїх приписи постів та їхнього голосіння.

They made sure that these days of Purim would be kept at the right times, as Mordecai the Jew and Queen Esther had told them. These days were set apart for themselves and for their children and their children’s children, with the times they were to go without food and the times they were to be sad.

32 А Естерин наказ ствердив ці приписи про Пурім, і було це записане в книгу.

The words of Esther made the rules for keeping Purim sure, and it was written in the book.