1 І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

The Lord showed Himself to Abraham by the oak trees of Mamre, as he sat at the tent door in the heat of the day.

2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

Abraham looked up and saw three men standing in front of him. When he saw them, he ran from the tent door to meet them. He put his face to the ground

3 т а й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!

and said, “My lord, if I have found favor in your eyes, please do not pass by your servant.

4 П ринесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

Let us have a little water brought to wash your feet. Rest yourselves under the tree.

5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав.

And I will get a piece of bread so you may eat and get strength. After that you may go on your way, since you have come to your servant.” The men said, “Do as you have said.”

6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.

So Abraham ran into the tent to Sarah, and said, “Hurry and get three pails of fine flour, mix it well, and make bread.”

7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.

Then Abraham ran to the cattle and took out a young and good calf. He gave it to the servant to make it ready in a hurry.

8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

He took milk and cheese and the meat which he had made ready, and set it in front of them. He stood by them under the tree while they ate.

9 І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі.

Then they said to him, “Where is your wife Sarah?” And he said, “There in the tent.”

10 І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

The Lord said, “I will be sure to return to you at this time next year. And your wife Sarah will have a son.” Sarah was listening at the tent door behind him.

11 А враам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

Now Abraham and Sarah were old. They had lived many years. The way of women had stopped for Sarah.

12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!

So Sarah laughed to herself, saying, “Will I have this joy after my husband and I have grown old?”

13 І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?

Then the Lord said to Abraham, “Why did Sarah laugh and say, ‘How can I give birth to a child when I am so old?’

14 Ч и для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.

Is anything too hard for the Lord? I will return to you at this time next year, and Sarah will have a son.”

15 А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!

But Sarah said, “I did not laugh,” because she was afraid. And He said, “No, but you did laugh.” Abraham Cries Out for Sodom

16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

Then the men got up from there and looked down toward Sodom. Abraham went with them to send them on their way.

17 А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

And the Lord said, “Should I hide from Abraham what I am about to do,

18 Б ож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

since Abraham will become a great and powerful nation, because good will come to all the nations of the earth through him?

19 Б о вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.

For I have chosen him, so that he may teach his children and the sons of his house after him to keep the way of the Lord by doing what is right and fair. So the Lord may bring to Abraham what He has promised him.”

20 І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

Then the Lord said, “The cry against Sodom and Gomorrah is loud. Their sin is very bad.

21 з ійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.

I will now go down and see if they have done as much wrong as the cry against them has told Me they have. And if not, I will know.”

22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.

Then the men turned away from there and went toward Sodom. But Abraham still stood before the Lord.

23 І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?

Abraham came near and said, “Will You destroy the good also, with the bad?

24 М оже є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

What if there are fifty good people within the city? Will You destroy the place and not save it because of the fifty good people in it?

25 Н е можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?

May You never do such a thing as to destroy the good with the bad! May the good never be punished like the bad! You would never do such a thing! Will not the Judge of all the earth do what is right?”

26 І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.

So the Lord said, “If I find fifty good people in the city of Sodom, I will save the whole place because of them.”

27 І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

Abraham said, “Now see, I have taken upon myself to speak to the Lord, I who am only dust and ashes.

28 М оже п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!

What if five of the fifty good people are not so good. Will You destroy the whole city because of five?” The Lord said, “I will not destroy it if I find forty-five good people there.”

29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!

Abraham spoke to Him again and said, “What if only forty are found there?” The Lord said, “I will not destroy it if there are forty.”

30 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!

Then Abraham said, “O may the Lord not be angry, and I will speak. What if only thirty are found there?” The Lord said, “I will not do it if I find thirty there.”

31 І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!

Abraham said, “Now see, I have taken upon myself to speak to the Lord. What if twenty are found there?” The Lord said, “I will not destroy it because of the twenty.”

32 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!

Then Abraham said, “O may the Lord not be angry. And I may speak once more. What if ten are found there?” The Lord said, “I will not destroy it because of the ten.”

33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

Then the Lord went on His way when He finished speaking with Abraham, and Abraham returned to his place.