1 І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!

Then the Ziphites came to Saul at Gibeah, saying, “Is not David hiding on the hill of Hachilah, east of Jeshimon?”

2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

So Saul got ready and went down to the desert of Ziph. He had 3, 000 chosen men of Israel with him, to look for David in the desert of Ziph.

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

Saul stayed on the hill of Hachilah, beside the road east of Jeshimon. And David was staying in the desert. When he saw that Saul came after him in the desert,

4 І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

David sent out spies and learned that Saul was coming for sure.

5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.

Then David got ready and came to the place where Saul was staying. He saw the place where Saul lay, with Abner the son of Ner, the captain of his army. Saul was lying in the center of the tents, and the people were sleeping around him.

6 І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору? І сказав Авішай: Я зійду з тобою!

Then David said to Ahimelech the Hittite and to Joab’s brother Abishai the son of Zeruiah, “Who will go down with me to the tents of Saul?” Abishai said, “I will go down with you.”

7 І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.

So David and Abishai came to the people during the night. Saul lay sleeping in the center of the tents, with his spear in the ground at his head. Abner and the people were lying around him.

8 І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!

Abishai said to David, “Today God has given the one who hates you into your hand. Now let me nail him to the earth with the spear, hitting him just once. I will not hit him a second time.”

9 І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?

But David said to Abishai, “Do not destroy him. For who can put his hand out against the Lord’s chosen one and not be guilty?”

10 І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.

David said, “As the Lord lives, He will destroy him. Or his day will come to die. Or he will be killed in battle.

11 Б орони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі!

May the Lord keep me from putting out my hand against the Lord’s chosen one. But take the spear that is at his head and the bottle of water, and let us go.”

12 І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

So David took the spear and the bottle of water from beside Saul’s head, and they went away. But no one saw it, or knew it, and no one woke, for they were all sleeping. A deep sleep from the Lord had come upon them.

13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь.

Then David crossed over to the other side and stood far away on top of the mountain, with much land between them.

14 І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере? А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя?

David called to the army and to Ner’s son Abner, saying, “Will you not answer, Abner?” Abner answered, “Who are you who calls to the king?”

15 І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

David said to Abner, “Are you not a man? Who is like you in Israel? Why have you not watched over your lord the king? For one of the people came to destroy the king your lord.

16 Н е добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його?

This thing you have done is not good. As the Lord lives, all of you must die for sure. Because you did not watch over your lord, the Lord’s chosen one. Now see where the king’s spear is, and the bottle of water that was beside his head.”

17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю!

Saul knew David’s voice, and said, “Is this your voice, my son David?” And David said, “It is my voice, my lord the king.

18 І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?

Why is my lord coming after his servant? What have I done? What am I guilty of?

19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам!

Now I beg you, let my lord the king listen to the words of his servant. If the Lord has made you come against me, let Him receive a gift. But if men have done this, may bad come to them before the Lord. For they have driven me out this day, that I should have no share of what the Lord has given. They say, ‘Go, worship other gods.’

20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!

So do not let my blood fall to the ground away from the Lord. For the king of Israel has come out to look for one little bug, just as one looks for a partridge in the mountains.”

21 І сказав Саул: Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся.

Then Saul said, “I have sinned. Return, my son David, for I will not hurt you again. Because my life was of great worth in your eyes this day. See, I have played the fool, and have made a big mistake.”

22 А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.

David answered, “See the spear of the king! Let one of the young men come over and take it.

23 А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.

The Lord will pay each man for being right and good and faithful. For the Lord gave you into my hand today. But I would not put out my hand against the Lord’s chosen one.

24 І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!

Now see, as your life was of great worth in my eyes today, so may my life be of great worth in the eyes of the Lord. May He save me from all trouble.”

25 І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти! І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.

Then Saul said to David, “May good come to you, my son David. You will do many things and do them well.” So David went on his way, and Saul returned to his place.