1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Then Eliphaz the Temanite answered,

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

“If one speaks with you, will you want him to stop? But who can keep from speaking?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

See, you have taught many, and you have given strength to weak hands.

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Your words have helped him stand who would have fallen. You have given strength to weak knees.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

But now it has come to you, and you are not happy. It touches you, and you are troubled and sad.

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Is not your fear of God what gives you strength and your good ways that give you hope?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

“Think now, who without guilt was ever destroyed?

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

As I have seen, those who plow sin and plant trouble gather the same.

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

By the breath of God they are destroyed. They are destroyed by the wind of His anger.

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

The noise of the lion, the voice of the angry lion, and the teeth of the young lions are broken.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

The strong lion dies because there is no food to get. And the young of the lioness are sent everywhere.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

“Now a word was brought to me in secret. My ear heard it spoken in a quiet voice.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

With troubled thoughts from the dreams of the night, when deep sleep comes upon men,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

fear came to me and I shook. It made all my bones shake.

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

A spirit passed by my face. The hair of my flesh stood up.

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

The spirit stood still, but I could not understand what I saw. Something was in front of my eyes. All was quiet, then I heard a voice:

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

‘Can man be right more than God? Can a man be pure more than his Maker?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

He puts no trust even in His servants. He finds mistakes among His angels.

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

How much more those who live in houses of clay, who build upon the dust, who are crushed like the moth!

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Between morning and evening they are destroyed. Without anyone seeing it they become lost forever.

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Is not their tent-rope pulled up within them? They die, and have no wisdom.’