1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Entonces respondió Elifaz, el temanita, y dijo:

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

«Si probamos a hablarte, te será molesto, pero ¿quién podrá detener las palabras?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Tú enseñabas a muchos y fortalecías las manos debilitadas;

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

con tus palabras sostenías al que tropezaba y afirmabas las rodillas que decaían.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Mas ahora te desalientas al venir el mal sobre ti; al alcanzarte, te conturbas.

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

¿No has puesto tu confianza en temer a Dios? ¿No has puesto tu esperanza en la integridad de tus caminos?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

»Piensa ahora: ¿qué inocente se pierde? ¿Dónde los rectos son destruidos?

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Yo he visto cosechar iniquidad a quienes siembran injuria e iniquidad cultivan.

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Perecen por el aliento de Dios; por el soplo de su ira son consumidos.

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Los rugidos del león, los bramidos del que ruge, y los dientes de sus cachorros son quebrantados.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

El león viejo perece por falta de presa, y los hijos de la leona se dispersan.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

»El asunto me llegó como un susurro; mis oídos lograron percibirlo.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

En la imaginación de visiones nocturnas, cuando el sueño cae sobre los hombres,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

me sobrevino un espanto y un temblor que estremeció todos mis huesos:

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

y al pasar un soplo por delante de mí, se erizó el pelo de mi cuerpo.

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Delante de mis ojos se detuvo un fantasma cuyo rostro no reconocí, y lo oí decir muy quedo:

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

“¿Será el mortal más justo que Dios? ¿Será el hombre más puro que el que lo hizo?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Si ni siquiera en sus siervos confía, y aun en sus ángeles descubre el error,

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

¡mucho menos en aquellos que habitan en casas de barro cimentadas en el polvo, que serán aplastadas como la polilla!

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

De la mañana a la tarde son destruidos, y se pierden para siempre sin haber quien repare en ello.

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Su belleza se pierde con ellos, y mueren sin haber adquirido sabiduría.”