1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

»Pero ahora se ríen de mí los más jóvenes que yo, a cuyos padres yo desdeñaba poner junto a los perros de mi ganado,

2 Т а й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

pues ¿de qué me hubiera servido ni aun la fuerza de sus manos, si no tienen fuerza alguna?

3 С амотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

A causa de la pobreza y del hambre andaban solitarios, huían a la soledad, a lugares tenebrosos, desolados y desiertos.

4 р вали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Recogían malvas entre los arbustos y raíces de enebro para calentarse.

5 В они були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

Los echaban de en medio de la gente y todos les gritaban como a ladrones.

6 т ак що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Vivían en las barrancas de los arroyos, en las cavernas de la tierra y entre las rocas.

7 р евіли вони між кущами, збирались під терням,

Bramaban entre las matas y se reunían debajo de los espinos.

8 с ини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Hijos de gente vil, hombres sin nombre, más bajos que la misma tierra.

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

»¡Y ahora yo soy objeto de su burla y les sirvo de refrán!

10 В они обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Me abominan, se alejan de mí y no dejan de escupirme en el rostro.

11 б о Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Porque Dios ha desatado la cuerda y me ha afligido, por eso se han desenfrenado en mi propio rostro.

12 П о правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

A mi derecha se levanta el populacho, empujan mis pies y preparan caminos para mi ruina.

13 П орили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Desbaratan mi senda, se aprovechan de mi quebrantamiento, y no tengo quien me auxilie contra ellos.

14 н емов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Vienen como por un ancho portillo, revolviéndose sobre mi calamidad.

15 О бернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Terrores se han vuelto contra mí; como viento es arrasado mi honor, y mi prosperidad ha pasado como una nube.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

»Ahora mi alma está derramada en mí, pues se apoderan de mí días de aflicción.

17 В ночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

La noche taladra mis huesos y los dolores que me roen no reposan.

18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

La violencia deforma mi vestidura: me oprime como el cuello de mi túnica.

19 В ін укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Dios me ha derribado en el lodo y ahora soy semejante al polvo y a la ceniza.

20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

¡Clamo a ti, pero no me escuchas! ¡Me presento, pero no me atiendes!

21 Т и змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Te has vuelto cruel conmigo; con el poder de tu mano me persigues.

22 Н а вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Me has alzado sobre el viento, me haces cabalgar en él y destruyes mi sustancia.

23 З наю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Yo sé que me conduces a la muerte, y a la casa a donde va todo ser viviente.

24 Х іба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

»Mas él, ¿no extenderá la mano contra el sepulcro? ¿O no clamarán los sepultados cuando él los quebrante?

25 Ч и ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Y yo, ¿no he llorado por el que sufre? ¿No me he entristecido a causa del necesitado?

26 Б о чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Sin embargo, cuando yo esperaba el bien, entonces vino el mal; cuando esperaba la luz, vino la oscuridad.

27 К иплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Mis entrañas se agitan sin reposo, por los días de aflicción que me han sobrecogido.

28 х оджу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Ando ennegrecido, y no por el sol; me he levantado en la congregación, y he clamado.

29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

He venido a ser hermano de chacales y compañero de avestruces.

30 м оя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Mi piel, ennegrecida, se me cae, mis huesos arden de calor.

31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Mi arpa se ha cambiado por luto, y mi flauta por voz de lamentadores.