1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

“Mas agora eles zombam de mim, homens mais jovens que eu, homens cujos pais eu teria rejeitado, não lhes permitindo sequer estar com os cães de guarda do rebanho.

2 Т а й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

De que me serviria a força de suas mãos, já que desapareceu o seu vigor?

3 С амотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Desfigurados de tanta necessidade e fome, perambulavam pela terra ressequida, em sombrios e devastados desertos.

4 р вали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Nos campos de mato rasteiro colhiam ervas, e a raiz da giesta era a sua comida.

5 В они були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

Da companhia dos amigos foram expulsos aos gritos, como se fossem ladrões.

6 т ак що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Foram forçados a morar nos leitos secos dos rios, entre as rochas e nos buracos da terra.

7 р евіли вони між кущами, збирались під терням,

Rugiam entre os arbustos e se encolhiam sob a vegetação.

8 с ини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Prole desprezível e sem nome, foram expulsos da terra.

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

“E agora os filhos deles zombam de mim com suas canções; tornei-me um provérbio entre eles.

10 В они обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Eles me detestam e se mantêm à distância; não hesitam em cuspir em meu rosto.

11 б о Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Agora que Deus afrouxou a corda do meu arco e me afligiu, eles ficam sem freios na minha presença.

12 П о правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

À direita os embrutecidos me atacam; preparam armadilhas para os meus pés e constroem rampas de cerco contra mim.

13 П орили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Destroem o meu caminho; conseguem destruir-me sem a ajuda de ninguém.

14 н емов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Avançam como através de uma grande brecha; arrojam-se entre as ruínas.

15 О бернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Pavores apoderam-se de mim; a minha dignidade é levada como pelo vento, a minha segurança se desfaz como nuvem.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

“E agora esvai-se a minha vida; estou preso a dias de sofrimento.

17 В ночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

A noite penetra os meus ossos; minhas dores me corroem sem cessar.

18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

Em seu grande poder, Deus é como a minha roupa; ele me envolve como a gola da minha veste.

19 В ін укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Lança-me na lama, e sou reduzido a pó e cinza.

20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

“Clamo a ti, ó Deus, mas não me respondes; fico em pé, mas apenas olhas para mim.

21 Т и змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Contra mim te voltas com dureza e me atacas com a força de tua mão.

22 Н а вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Tu me apanhas e me levas contra o vento, e me jogas de um lado a outro na tempestade.

23 З наю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Sei que me farás descer até a morte, ao lugar destinado a todos os viventes.

24 Х іба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

“A verdade é que ninguém dá a mão ao homem arruinado, quando este, em sua aflição, grita por socorro.

25 Ч и ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Não é certo que chorei por causa dos que passavam dificuldade? E que a minha alma se entristeceu por causa dos pobres?

26 Б о чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Mesmo assim, quando eu esperava o bem, veio o mal; quando eu procurava luz, vieram trevas.

27 К иплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Nunca pára a agitação dentro de mim; dias de sofrimento me confrontam.

28 х оджу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Perambulo escurecido, mas não pelo sol; levanto-me na assembléia e clamo por ajuda.

29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

Tornei-me irmão dos chacais, companheiro das corujas.

30 м оя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Minha pele escurece e cai; meu corpo queima de febre.

31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Minha harpa está afinada para cantos fúnebres, e minha flauta para o som de pranto.