1 А Йов відповів та й сказав:

Então Jó respondeu:

2 У важно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

“Escutem com atenção as minhas palavras; seja esse o consolo que vocês haverão de dar-me.

3 П еретерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Suportem-me enquanto eu estiver falando; depois que eu falar poderão zombar de mim.

4 Х іба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

“Acaso é dos homens que me queixo? Por que não deveria eu estar impaciente?

5 О берніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Olhem para mim, e ficarão atônitos; tapem a boca com a mão.

6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Quando penso nisso, fico aterrorizado; todo o meu corpo se põe a tremer.

7 Ч ого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Por que vivem os ímpios? Por que chegam à velhice e aumentam seu poder?

8 Н асіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Eles vêem os seus filhos estabelecidos ao seu redor, e os seus descendentes diante dos seus olhos.

9 Д оми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Seus lares estão seguros e livres do medo; a vara de Deus não os vem ferir.

10 С пинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Seus touros nunca deixam de procriar; suas vacas dão crias e não abortam.

11 В они випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Eles soltam os seus filhos como um rebanho; seus pequeninos põem-se a dançar.

12 В они голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Cantam, acompanhando a música do tamborim e da harpa; alegram-se ao som da flauta.

13 П ровадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Os ímpios passam a vida na prosperidade e descem à sepultura em paz.

14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Contudo, dizem eles a Deus: ‘Deixa-nos! Não queremos conhecer os teus caminhos.

15 Щ о таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Quem é o Todo-poderoso, para que o sirvamos? Que vantagem temos em orar a Deus?’

16 Т а не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Mas não depende deles a prosperidade que desfrutam; por isso fico longe do conselho dos ímpios.

17 Я к часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

“Pois, quantas vezes a lâmpada dos ímpios se apaga? Quantas vezes a desgraça cai sobre eles, o destino que em sua ira Deus lhes dá?

18 В они будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Quantas vezes o vento os leva como palha, e o furacão os arrebata como cisco?

19 Б ог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Dizem que Deus reserva o castigo de um homem para os seus filhos. Que o próprio pai o receba, para que aprenda a lição!

20 Н ехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Que os seus próprios olhos vejam a sua ruína; que ele mesmo beba da ira do Todo-poderoso!

21 Я ке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Pois, que lhe importará a família que deixará atrás de si quando chegarem ao fim os meses que lhe foram destinados?

22 Ч и буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

“Haverá alguém que o ensine a conhecer a Deus, uma vez que ele julga até os de mais alta posição?

23 О цей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Um homem morre em pleno vigor, quando se sentia bem e seguro,

24 д іжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

tendo o corpo bem nutrido e os ossos cheios de tutano.

25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Já outro morre tendo a alma amargurada, sem nada ter desfrutado.

26 т а порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Um e outro jazem no pó, ambos cobertos de vermes.

27 Т ож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

“Sei muito bem o que vocês estão pensando, as suas conspirações contra mim.

28 Б ож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

‘Onde está agora a casa do grande homem?’, vocês perguntam. ‘Onde a tenda dos ímpios?’

29 Т ож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Vocês nunca fizeram perguntas aos que viajam? Não deram atenção ao que eles contam?

30 щ о буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Pois eles dizem que o mau é poupado da calamidade, e que do dia da ira recebe livramento.

31 Х то йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Quem o acusa, lançando em rosto a sua conduta? Quem lhe retribui o mal que fez?

32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Pois o levam para o túmulo, e vigiam a sua sepultura.

33 С киби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Para ele é macio o terreno do vale; todos o seguem, e uma multidão incontável o precede.

34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

“Por isso, como podem vocês consolar-me com esses absurdos? O que sobra das suas respostas é pura falsidade!”