1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
Jesus lhes falou novamente por parábolas, dizendo:
2 Ц арство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
“O Reino dos céus é como um rei que preparou um banquete de casamento para seu filho.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
Enviou seus servos aos que tinham sido convidados para o banquete, dizendo-lhes que viessem; mas eles não quiseram vir.
4 З нову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
“De novo enviou outros servos e disse: ‘Digam aos que foram convidados que preparei meu banquete: meus bois e meus novilhos gordos foram abatidos, e tudo está preparado. Venham para o banquete de casamento!’
5 Т а вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
“Mas eles não lhes deram atenção e saíram, um para o seu campo, outro para os seus negócios.
6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
Os restantes, agarrando os servos, maltrataram-nos e os mataram.
7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
O rei ficou irado e, enviando o seu exército, destruiu aqueles assassinos e queimou a cidade deles.
8 Т оді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
“Então disse a seus servos: ‘O banquete de casamento está pronto, mas os meus convidados não eram dignos.
9 Т ож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
Vão às esquinas e convidem para o banquete todos os que vocês encontrarem’.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
Então os servos saíram para as ruas e reuniram todas as pessoas que puderam encontrar, gente boa e gente má, e a sala do banquete de casamento ficou cheia de convidados.
11 Я к прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
“Mas quando o rei entrou para ver os convidados, notou ali um homem que não estava usando veste nupcial.
12 т а й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
E lhe perguntou: ‘Amigo, como você entrou aqui sem veste nupcial?’ O homem emudeceu.
13 Т оді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
“Então o rei disse aos que serviam: ‘Amarrem-lhe as mãos e os pés, e lancem-no para fora, nas trevas; ali haverá choro e ranger de dentes’.
14 Б о багато покликаних, та вибраних мало.
“Pois muitos são chamados, mas poucos são escolhidos”. O Pagamento de Imposto a César
15 Т оді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
Então os fariseus saíram e começaram a planejar um meio de enredá-lo em suas próprias palavras.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
Enviaram-lhe seus discípulos junto com os herodianos, que lhe disseram: “Mestre, sabemos que és íntegro e que ensinas o caminho de Deus conforme a verdade. Tu não te deixas influenciar por ninguém, porque não te prendes à aparência dos homens.
17 С кажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
Dize-nos, pois: Qual é a tua opinião? É certo pagar imposto a César ou não?”
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
Mas Jesus, percebendo a má intenção deles, perguntou: “Hipócritas! Por que vocês estão me pondo à prova?
19 П окажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.
Mostrem-me a moeda usada para pagar o imposto”. Eles lhe mostraram um denário,
20 А Він каже до них: Чий це образ і напис?
e ele lhes perguntou: “De quem é esta imagem e esta inscrição?”
21 Т і відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
“De César”, responderam eles. E ele lhes disse: “Então, dêem a César o que é de César e a Deus o que é de Deus”.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Ao ouvirem isso, eles ficaram admirados; e, deixando-o, retiraram-se. A Realidade da Ressurreição
23 Т ого дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
Naquele mesmo dia, os saduceus, que dizem que não há ressurreição, aproximaram-se dele com a seguinte questão:
24 т а й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
“Mestre, Moisés disse que se um homem morrer sem deixar filhos, seu irmão deverá casar-se com a viúva e dar-lhe descendência.
25 Б уло ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
Entre nós havia sete irmãos. O primeiro casou-se e morreu. Como não teve filhos, deixou a mulher para seu irmão.
26 Т ак само і другий, і третій, аж до сьомого.
A mesma coisa aconteceu com o segundo, com o terceiro, até o sétimo.
27 А по всіх вмерла й жінка.
Finalmente, depois de todos, morreu a mulher.
28 О тож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.
Pois bem, na ressurreição, de qual dos sete ela será esposa, visto que todos foram casados com ela?”
29 І сус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
Jesus respondeu: “Vocês estão enganados porque não conhecem as Escrituras nem o poder de Deus!
30 Б о в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
Na ressurreição, as pessoas não se casam nem são dadas em casamento; mas são como os anjos no céu.
31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
E quanto à ressurreição dos mortos, vocês não leram o que Deus lhes disse:
32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.
‘Eu sou o Deus de Abraão, o Deus de Isaque e o Deus de Jacó’ ? Ele não é Deus de mortos, mas de vivos!”
33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.
Ouvindo isso, a multidão ficou admirada com o seu ensino. O Maior Mandamento
34 Ф арисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
Ao ouvirem dizer que Jesus havia deixado os saduceus sem resposta, os fariseus se reuniram.
35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
Um deles, perito na lei, o pôs à prova com esta pergunta:
36 У чителю, котра заповідь найбільша в Законі?
“Mestre, qual é o maior mandamento da Lei?”
37 В ін же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
Respondeu Jesus: “‘Ame o Senhor, o seu Deus de todo o seu coração, de toda a sua alma e de todo o seu entendimento’.
38 Ц е найбільша й найперша заповідь.
Este é o primeiro e maior mandamento.
39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
E o segundo é semelhante a ele: ‘Ame o seu próximo como a si mesmo’.
40 Н а двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
Destes dois mandamentos dependem toda a Lei e os Profetas”. O Cristo é Senhor de Davi
41 К оли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
Estando os fariseus reunidos, Jesus lhes perguntou:
42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
“O que vocês pensam a respeito do Cristo? De quem ele é filho?” “É filho de Davi”, responderam eles.
43 В ін до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Ele lhes disse: “Então, como é que Davi, falando pelo Espírito, o chama ‘Senhor’? Pois ele afirma:
44 П ромовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
“‘O Senhor disse ao meu Senhor: Senta-te à minha direita, até que eu ponha os teus inimigos debaixo de teus pés ’.
45 Т ож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
Se, pois, Davi o chama ‘Senhor’, como pode ser ele seu filho?”
46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
Ninguém conseguia responder-lhe uma palavra; e daquele dia em diante, ninguém jamais se atreveu a lhe fazer perguntas.