1 Д ля дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний. (44-2) Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:

Com os nossos próprios ouvidos ouvimos, ó Deus; os nossos antepassados nos contaram os feitos que realizaste no tempo deles, nos dias da antigüidade.

2 ( 44-3) Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!

Com a tua própria mão expulsaste as nações para estabelecer os nossos antepassados; arruinaste povos e fizeste prosperar os nossos antepassados.

3 ( 44-4) Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!

Não foi pela espada que conquistaram a terra, nem pela força do seu braço que alcançaram a vitória; foi pela tua mão direita, pelo teu braço, e pela luz do teu rosto, por causa do teu amor para com eles.

4 ( 44-5) Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:

És tu, meu Rei e meu Deus! És tu que decretas vitórias para Jacó!

5 ( 44-6) Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,

Contigo pomos em fuga os nossos adversários; pelo teu nome pisoteamos os que nos atacam.

6 ( 44-7) бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,

Não confio em meu arco, minha espada não me concede a vitória;

7 ( 44-8) але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!

mas tu nos concedes a vitória sobre os nossos adversários e humilhas os que nos odeiam.

8 ( 44-9) Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,

Em Deus nos gloriamos o tempo todo, e louvaremos o teu nome para sempre. Pausa

9 ( 44-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:

Mas agora nos rejeitaste e nos humilhaste; já não sais com os nossos exércitos.

10 ( 44-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...

Diante dos nossos adversários fizeste-nos bater em retirada, e os que nos odeiam nos saquearam.

11 ( 44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,

Tu nos entregaste para sermos devorados como ovelhas e nos dispersaste entre as nações.

12 ( 44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!

Vendeste o teu povo por uma ninharia, nada lucrando com a sua venda.

13 ( 44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,

Tu nos fizeste motivo de vergonha dos nossos vizinhos, objeto de zombaria e menosprezo dos que nos rodeiam.

14 ( 44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...

Fizeste de nós um provérbio entre as nações; os povos meneiam a cabeça quando nos vêem.

15 ( 44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,

Sofro humilhação o tempo todo, e o meu rosto está coberto de vergonha

16 ( 44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...

por causa da zombaria dos que me censuram e me provocam, por causa do inimigo, que busca vingança.

17 ( 44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,

Tudo isso aconteceu conosco, sem que nos tivéssemos esquecido de ti, nem tivéssemos traído a tua aliança.

18 ( 44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!

Nossos corações não voltaram atrás, nem os nossos pés se desviaram da tua vereda.

19 ( 44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,

Todavia, tu nos esmagaste e fizeste de nós um covil de chacais, e de densas trevas nos cobriste.

20 ( 44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

Se tivéssemos esquecido o nome do nosso Deus e tivéssemos estendido as nossas mãos a um deus estrangeiro,

21 ( 44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,

Deus não o teria descoberto? Pois ele conhece os segredos do coração!

22 ( 44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...

Contudo, por amor de ti enfrentamos a morte todos os dias; somos considerados como ovelhas destinadas ao matadouro.

23 ( 44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!

Desperta, Senhor! Por que dormes? Levanta-te! Não nos rejeites para sempre.

24 ( 44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?

Por que escondes o teu rosto e esqueces o nosso sofrimento e a nossa aflição?

25 ( 44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...

Fomos humilhados até o pó; nossos corpos se apegam ao chão.

26 ( 44-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!

Levanta-te! Socorre-nos! Resgata-nos por causa da tua fidelidade.