1 Ж иття моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

“Minha vida só me dá desgosto; por isso darei vazão à minha queixa e de alma amargurada me expressarei.

2 С кажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Direi a Deus: Não me condenes; revela-me que acusações tens contra mim.

3 Ч и це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Tens prazer em oprimir-me, em rejeitar a obra de tuas mãos, enquanto sorris para o plano dos ímpios?

4 Х іба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Acaso tens olhos de carne? Enxergas como os mortais?

5 Х іба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Teus dias são como os de qualquer mortal? Os anos de tua vida são como os do homem?

6 щ о шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

Pois investigas a minha iniqüidade e vasculhas o meu pecado,

7 х оч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

embora saibas que não sou culpado e que ninguém pode livrar-me das tuas mãos.

8 Т вої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

“Foram as tuas mãos que me formaram e me fizeram. Irás agora voltar-te e destruir-me?

9 П ам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Lembra-te de que me moldaste como o barro; e agora me farás voltar ao pó?

10 Ч и не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Acaso não me despejaste como leite e não me coalhaste como queijo?

11 Т и шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Não me vestiste de pele e carne e não me juntaste com ossos e tendões?

12 Ж иття й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Deste-me vida e foste bondoso para comigo, e na tua providência cuidaste do meu espírito.

13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

“Mas algo escondeste em teu coração, e agora sei o que pensavas.

14 я кщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Se eu pecasse, estarias me observando e não deixarias sem punição a minha ofensa.

15 Я кщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Se eu fosse culpado, ai de mim! Mesmo sendo inocente, não posso erguer a cabeça, pois estou dominado pela vergonha e mergulhado na minha aflição.

16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Se mantenho a cabeça erguida, ficas à minha espreita como um leão, e de novo manifestas contra mim o teu poder tremendo.

17 п оновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Trazes novas testemunhas contra mim e contra mim aumentas a tua ira; teus exércitos atacam-me em batalhões sucessivos.

18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

“Então, por que me fizeste sair do ventre? Eu preferia ter morrido antes que alguém pudesse ver-me.

19 я к нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Se tão-somente eu jamais tivesse existido, ou fosse levado direto do ventre para a sepultura!

20 О тож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Já estariam no fim os meus poucos dias? Afasta-te de mim, para que eu tenha um instante de alegria,

21 п оки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

antes que eu vá para o lugar do qual não há retorno, para a terra de sombras e densas trevas,

22 д о темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

para a terra tenebrosa como a noite, terra de trevas e de caos, onde até mesmo a luz é escuridão”.