1 Ж иття моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

“My soul is weary of my life. I will give free course to my complaint. I will speak in the bitterness of my soul.

2 С кажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

I will tell God, ‘Do not condemn me. Show me why you contend with me.

3 Ч и це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Is it good to you that you should oppress, that you should despise the work of your hands, and smile on the counsel of the wicked?

4 Х іба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Do you have eyes of flesh? Or do you see as man sees?

5 Х іба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Are your days as the days of mortals, or your years as man’s years,

6 щ о шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

that you inquire after my iniquity, and search after my sin?

7 х оч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Although you know that I am not wicked, there is no one who can deliver out of your hand.

8 Т вої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

“‘Your hands have framed me and fashioned me altogether, yet you destroy me.

9 П ам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Remember, I beg you, that you have fashioned me as clay. Will you bring me into dust again?

10 Ч и не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Haven’t you poured me out like milk, and curdled me like cheese?

11 Т и шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

You have clothed me with skin and flesh, and knit me together with bones and sinews.

12 Ж иття й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

You have granted me life and loving kindness. Your visitation has preserved my spirit.

13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Yet you hid these things in your heart. I know that this is with you:

14 я кщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

if I sin, then you mark me. You will not acquit me from my iniquity.

15 Я кщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

If I am wicked, woe to me. If I am righteous, I still shall not lift up my head, being filled with disgrace, and conscious of my affliction.

16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

If my head is held high, you hunt me like a lion. Again you show yourself powerful to me.

17 п оновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

You renew your witnesses against me, and increase your indignation on me. Changes and warfare are with me.

18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

“‘Why, then, have you brought me out of the womb? I wish I had given up the spirit, and no eye had seen me.

19 я к нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

I should have been as though I had not been. I should have been carried from the womb to the grave.

20 О тож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Aren’t my days few? Cease then. Leave me alone, that I may find a little comfort,

21 п оки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

before I go where I shall not return from, to the land of darkness and of the shadow of death;

22 д о темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

the land dark as midnight, of the shadow of death, without any order, where the light is as midnight.’”