1 К ажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

I tell the truth in Christ. I am not lying, my conscience testifying with me in the Holy Spirit,

2 щ о маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

that I have great sorrow and unceasing pain in my heart.

3 Б о я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

For I could wish that I myself were accursed from Christ for my brothers’ sake, my relatives according to the flesh,

4 в они ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

who are Israelites; whose is the adoption, the glory, the covenants, the giving of the law, the service, and the promises;

5 щ о їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

of whom are the fathers, and from whom is Christ as concerning the flesh, who is over all, God, blessed forever. Amen.

6 Н е так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

But it is not as though the word of God has come to nothing. For they are not all Israel, that are of Israel.

7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

Neither, because they are Abraham’s offspring, are they all children. But, “your offspring will be accounted as from Isaac.”

8 Ц ебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

That is, it is not the children of the flesh who are children of God, but the children of the promise are counted as heirs.

9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

For this is a word of promise, “At the appointed time I will come, and Sarah will have a son.”

10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

Not only so, but Rebekah also conceived by one, by our father Isaac.

11 б о коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

For being not yet born, neither having done anything good or bad, that the purpose of God according to election might stand, not of works, but of him who calls,

12 н е від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

it was said to her, “The elder will serve the younger.”

13 я к і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

Even as it is written, “Jacob I loved, but Esau I hated.”

14 Щ о ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

What shall we say then? Is there unrighteousness with God? May it never be!

15 Б о Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

For he said to Moses, “I will have mercy on whom I have mercy, and I will have compassion on whom I have compassion.”

16 О тож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

So then it is not of him who wills, nor of him who runs, but of God who has mercy.

17 Б о Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

For the Scripture says to Pharaoh, “For this very purpose I caused you to be raised up, that I might show in you my power, and that my name might be proclaimed in all the earth.”

18 О тож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

So then, he has mercy on whom he desires, and he hardens whom he desires.

19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

You will say then to me, “Why does he still find fault? For who withstands his will?”

20 О тже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

But indeed, O man, who are you to reply against God? Will the thing formed ask him who formed it, “Why did you make me like this?”

21 Ч и ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

Or hasn’t the potter a right over the clay, from the same lump to make one part a vessel for honor, and another for dishonor?

22 Т ож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

What if God, willing to show his wrath, and to make his power known, endured with much patience vessels of wrath made for destruction,

23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

and that he might make known the riches of his glory on vessels of mercy, which he prepared beforehand for glory,

24 н а нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

us, whom he also called, not from the Jews only, but also from the Gentiles?

25 Я к і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

As he says also in Hosea, “I will call them ‘my people,’ which were not my people; and her ‘beloved,’ who was not beloved.”

26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

“It will be that in the place where it was said to them, ‘You are not my people,’ There they will be called ‘children of the living God.’”

27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

Isaiah cries concerning Israel, “If the number of the children of Israel are as the sand of the sea, it is the remnant who will be saved;

28 б о вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

for He will finish the work and cut it short in righteousness, because the LORD will make a short work upon the earth.”

29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

As Isaiah has said before, “Unless the Lord of Armies had left us a seed, we would have become like Sodom, and would have been made like Gomorrah.”

30 Щ о ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

What shall we say then? That the Gentiles, who didn’t follow after righteousness, attained to righteousness, even the righteousness which is of faith;

31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

but Israel, following after a law of righteousness, didn’t arrive at the law of righteousness.

32 Ч ому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

Why? Because they didn’t seek it by faith, but as it were by works of the law. They stumbled over the stumbling stone;

33 я к написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

even as it is written, “Behold, I lay in Zion a stumbling stone and a rock of offense; and no one who believes in him will be disappointed.”