1 К нига Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

The words of the Preacher, the son of David, king in Jerusalem:

2 Н аймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

“Vanity of vanities,” says the Preacher; “Vanity of vanities, all is vanity.”

3 Я ка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

What does man gain from all his labor in which he labors under the sun?

4 П окоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

One generation goes, and another generation comes; but the earth remains forever.

5 І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

The sun also rises, and the sun goes down, and hurries to its place where it rises.

6 В іє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

The wind goes toward the south, and turns around to the north. It turns around continually as it goes, and the wind returns again to its courses.

7 В сі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

All the rivers run into the sea, yet the sea is not full. To the place where the rivers flow, there they flow again.

8 П овні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

All things are full of weariness beyond uttering. The eye is not satisfied with seeing, nor the ear filled with hearing.

9 Щ о було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

That which has been is that which shall be; and that which has been done is that which shall be done: and there is no new thing under the sun.

10 Б уває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Is there a thing of which it may be said, “Behold, this is new?” It has been long ago, in the ages which were before us.

11 Н ема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

There is no memory of the former; neither shall there be any memory of the latter that are to come, among those that shall come after.

12 Я , Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

I, the Preacher, was king over Israel in Jerusalem.

13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

I applied my heart to seek and to search out by wisdom concerning all that is done under the sky. It is a heavy burden that God has given to the sons of men to be afflicted with.

14 Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

I have seen all the works that are done under the sun; and behold, all is vanity and a chasing after wind.

15 П окривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

That which is crooked can’t be made straight; and that which is lacking can’t be counted.

16 Г оворив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

I said to myself, “Behold, I have obtained for myself great wisdom above all who were before me in Jerusalem. Yes, my heart has had great experience of wisdom and knowledge.”

17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

I applied my heart to know wisdom, and to know madness and folly. I perceived that this also was a chasing after wind.

18 Б о при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

For in much wisdom is much grief; and he who increases knowledge increases sorrow.