1 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

He came to Derbe and Lystra: and behold, a certain disciple was there, named Timothy, the son of a Jewess who believed; but his father was a Greek.

2 Д обре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

The brothers who were at Lystra and Iconium gave a good testimony about him.

3 П авло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

Paul wanted to have him go out with him, and he took and circumcised him because of the Jews who were in those parts; for they all knew that his father was a Greek.

4 Я к міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

As they went on their way through the cities, they delivered the decrees to them to keep which had been ordained by the apostles and elders who were at Jerusalem.

5 А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

So the assemblies were strengthened in the faith, and increased in number daily.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

When they had gone through the region of Phrygia and Galatia, they were forbidden by the Holy Spirit to speak the word in Asia.

7 Д ійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

When they had come opposite Mysia, they tried to go into Bithynia, but the Spirit didn’t allow them.

8 О бминувши ж Мізію, прибули до Троади.

Passing by Mysia, they came down to Troas.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

A vision appeared to Paul in the night. There was a man of Macedonia standing, begging him, and saying, “Come over into Macedonia and help us.”

10 Я к побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

When he had seen the vision, immediately we sought to go out to Macedonia, concluding that the Lord had called us to preach the Good News to them.

11 Т ож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

Setting sail therefore from Troas, we made a straight course to Samothrace, and the day following to Neapolis;

12 з відтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

and from there to Philippi, which is a city of Macedonia, the foremost of the district, a Roman colony. We were staying some days in this city.

13 Д ня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

On the Sabbath day we went outside of the city by a riverside, where we supposed there was a place of prayer, and we sat down, and spoke to the women who had come together.

14 П рислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

A certain woman named Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, one who worshiped God, heard us; whose heart the Lord opened to listen to the things which were spoken by Paul.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

When she and her household were baptized, she begged us, saying, “If you have judged me to be faithful to the Lord, come into my house, and stay.” So she persuaded us.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

As we were going to prayer, a certain girl having a spirit of divination met us, who brought her masters much gain by fortune telling.

17 В она йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

Following Paul and us, she cried out, “These men are servants of the Most High God, who proclaim to us a way of salvation!”

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

She was doing this for many days. But Paul, becoming greatly annoyed, turned and said to the spirit, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her!” It came out that very hour.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

But when her masters saw that the hope of their gain was gone, they seized Paul and Silas, and dragged them into the marketplace before the rulers.

20 К оли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

When they had brought them to the magistrates, they said, “These men, being Jews, are agitating our city,

21 і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

and advocate customs which it is not lawful for us to accept or to observe, being Romans.”

22 І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

The multitude rose up together against them, and the magistrates tore their clothes off of them, and commanded them to be beaten with rods.

23 І , завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

When they had laid many stripes on them, they threw them into prison, charging the jailer to keep them safely,

24 О державши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

who, having received such a command, threw them into the inner prison, and secured their feet in the stocks.

25 А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

But about midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them.

26 І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

Suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken; and immediately all the doors were opened, and everyone’s bonds were loosened.

27 Я к прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

The jailer, being roused out of sleep and seeing the prison doors open, drew his sword and was about to kill himself, supposing that the prisoners had escaped.

28 А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

But Paul cried with a loud voice, saying, “Don’t harm yourself, for we are all here!”

29 З ажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

He called for lights, sprang in, fell down trembling before Paul and Silas,

30 І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

brought them out, and said, “Sirs, what must I do to be saved?”

31 А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

They said, “Believe in the Lord Jesus Christ, and you will be saved, you and your household.”

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

They spoke the word of the Lord to him, and to all who were in his house.

33 І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

He took them the same hour of the night, and washed their stripes, and was immediately baptized, he and all his household.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

He brought them up into his house, and set food before them, and rejoiced greatly, with all his household, having believed in God.

35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

But when it was day, the magistrates sent the sergeants, saying, “Let those men go.”

36 І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

The jailer reported these words to Paul, saying, “The magistrates have sent to let you go; now therefore come out, and go in peace.”

37 А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

But Paul said to them, “They have beaten us publicly, without a trial, men who are Romans, and have cast us into prison! Do they now release us secretly? No, most certainly, but let them come themselves and bring us out!”

38 Ц і ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

The sergeants reported these words to the magistrates, and they were afraid when they heard that they were Romans,

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

and they came and begged them. When they had brought them out, they asked them to depart from the city.

40 І , вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

They went out of the prison, and entered into Lydia’s house. When they had seen the brothers, they encouraged them, and departed.