1 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

Павел пришел в Дервию и Листру. Там жил ученик по имени Тимофей. Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а отец его был грек.

2 Д обре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

О Тимофее хорошо отзывались братья в Листре и Иконии.

3 П авло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

Павел захотел взять его с собой в путешествие. И ради иудеев, которые жили в той местности, обрезал его, поскольку все знали, что отец Тимофея грек.

4 Я к міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

Путешествуя из города в город, Павел и его спутники призывали верующих соблюдать решение, принятое апостолами и старейшинами в Иерусалиме.

5 А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

Церкви укреплялись в вере, и число уверовавших с каждым днем увеличивалось. Павлу является в видении человек из Македонии

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

Они проходили через Фригию и Галатийскую область, но Святой Дух не позволил им возвещать слово в провинции Азия.

7 Д ійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

Подойдя к границе с Мисией, они собрались идти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им,

8 О бминувши ж Мізію, прибули до Троади.

и они, пройдя Мисию, пришли в Троаду.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

Ночью Павлу было видение: ему явился человек из Македонии. Он стоял и просил его: – Приди в Македонию и помоги нам!

10 Я к побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

После этого видения мы решили, что Бог призывает нас возвещать им Радостную Весть, и сразу же приготовились отправиться в Македонию. Обращение Лидии в Филиппах

11 Т ож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

Из Троады мы отплыли прямо в Самофракию и оттуда на следующий день в Неаполь.

12 з відтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

Из Неаполя мы продолжили путешествие в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. Там мы пробыли несколько дней.

13 Д ня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

В субботу мы вышли за ворота города к реке, где, как мы предполагали, было место для молитвы. Мы сели и начали разговаривать с женщинами, которые там собрались.

14 П рислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

Среди них была одна по имени Лидия, из города Фиатиры, которая торговала дорогими пурпурными тканями. Лидия чтила Бога, и Господь открыл ее сердце к тому, что говорил Павел.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

После того как она и ее домашние были крещены, она пригласила нас к себе. – Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, – упрашивала она и уговорила нас. Арест Павла и Силы в Филиппах

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

Однажды, когда мы шли к месту молитвы, по дороге нам повстречалась некая рабыня, одержимая духом-змеем. Предсказаниями она приносила большой доход своим хозяевам.

17 В она йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

Рабыня шла за Павлом и за нами и кричала: – Эти люди – слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

Она делала это изо дня в день, и когда Павлу все это надоело, он обернулся и сказал духу: – Во Имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из нее! В тот же момент дух ее покинул.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

Когда ее хозяева поняли, что у них пропал источник дохода, они схватили Павла и Силу и поволокли их на площадь к городским властям.

20 К оли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

Они привели их к начальникам города и сказали: – Эти люди – иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.

21 і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

Они вводят обычаи, которые нам, римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.

22 І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

Толпа тоже присоединилась к обвинениям против Павла и Силы, и начальники велели раздеть их и бить палками.

23 І , завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

Их сильно избили и бросили в тюрьму, а тюремщику приказали бдительно их охранять.

24 О державши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

Получив такой приказ, тюремщик закрыл их во внутреннюю камеру и забил их ноги в колоду.

25 А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

Около полуночи Павел и Сила молились и пели гимны Богу, а другие заключенные слушали их.

26 І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

Внезапно произошло такое сильное землетрясение, что поколебались основания тюрьмы. Все двери раскрылись, и у всех заключенных цепи упали с ног.

27 Я к прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

Когда тюремщик проснулся и увидел, что все двери тюрьмы раскрыты, он схватил меч и хотел покончить с собой, думая, что все заключенные убежали.

28 А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

Но Павел успел крикнуть: – Не губи себя! Мы все здесь!

29 З ажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

Тюремщик потребовал света, вбежал внутрь и, дрожа, пал перед Павлом и Силой.

30 І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

Он вывел их наружу и спросил: – Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?

31 А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

– Веруй в Господа Иисуса, – ответили они, – и ты будешь спасен, и твои домашние.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

И они возвестили слово Господа ему и его домашним.

33 І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

В тот же ночной час тюремщик промыл им раны и сразу же был крещен, он сам и все домашние его.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

Он привел Павла и Силу к себе домой и накрыл для них стол. Вместе со всеми своими домашними он радовался тому, что поверил в Бога.

35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

Наступил день, и городские начальники послали своих служителей в тюрьму с приказом: – Освободите этих людей.

36 І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

Тюремщик сказал Павлу: – Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!

37 А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

Но Павел сказал: – Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то, что мы римские граждане, и бросили нас в тюрьму. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.

38 Ц і ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

Служители доложили об этом городским начальникам, и когда те услышали, что Павел и Сила римские граждане, то испугались.

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

Они пришли, принесли им свои извинения, вывели из тюрьмы и попросили, чтобы те покинули город.

40 І , вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Выйдя из тюрьмы, Павел и Сила пошли в дом Лидии. Там они встретились с братьями и ободрили их. После этого они отправились дальше.