Екклезіяст 3 ~ Екклесиаст 3

picture

1 Д ля всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

Всему есть свое время, и для каждого дела под небом есть свой час:

2 ч ас родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

время рождаться и время умирать; время сажать и время искоренять;

3 ч ас вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

время убивать и время исцелять; время разрушать и время строить;

4 ч ас плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

время плакать и время смеяться; время скорбеть и время танцевать;

5 ч ас розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

время раскидывать камни и время их собирать; время обнимать и время воздерживаться от объятий;

6 ч ас шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

время искать и время терять; время хранить и время выбрасывать;

7 ч ас дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

время рвать и время сшивать; время молчать и время говорить;

8 ч ас кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

время любить и время ненавидеть; время для войны и время для мира.

9 Я ка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

В чем польза работнику от труда его?

10 Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

Я видел бремя, которое Бог возложил на людей.

11 у се Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

Он создал все прекрасным в свое время. Он также вложил осознание вечности в сердца людей, но они не могут постичь всего, что делает Бог, от начала до конца.

12 Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

Я понял, что нет ничего лучше для людей, чем быть счастливыми и делать добро, пока они живы.

13 І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

И если кто-то может есть, пить и находить удовольствие во всяком своем труде, то это дар Божий.

14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

Я понял, что все, что делает Бог, пребудет вовек: к этому нечего прибавить и нечего от этого отнять. Бог делает так, чтобы люди благоговели перед Ним.

15 Щ о є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

Все, что есть и что будет, уже было прежде, ведь Бог повторяет то, что прошло. Несправедливость в мире

16 І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

И вот, что я еще видел под солнцем: место суда, а там царит беззаконие, место праведности, а там – несправедливость.

17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

И подумал я: «Бог будет судить обоих – праведника и злодея, потому что назначено время всякому событию и всякому делу».

18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

И еще я подумал о людях: «Бог испытывает их, чтобы показать им, что они подобны животным.

19 б о доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

Одна участь у людей и животных: умирают и те, и другие. Одно у тех и других дыхание, и нет у человека никаких преимуществ перед животными. Все суета.

20 В се до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

Все возвращается на круги свои: все пришло из праха, и в прах все возвратится.

21 Х то те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

Кто знает: поднимается ли дух человека вверх, и опускается ли дух животного вниз, в землю?»

22 І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

И увидел я, что нет ничего лучше для человека, чем наслаждаться своим трудом, потому что такова его доля. Ведь кто может показать ему то, что будет после него?