1 Я к літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.

Словно летом снег, словно в жатву дождь, так и слава не подобает глупцу.

2 Я к пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.

Как упорхнувший воробей, как улетевшая ласточка, так и незаслуженное проклятие уйдет в пустоту.

3 Б атіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.

Плеть – для коня, узда – для осла, а розга – для спин глупцов!

4 Н ерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

Не отвечай глупцу по его глупости, иначе сам ему уподобляешься.

5 Н ерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

Отвечай глупцу по его глупости, иначе он будет мудрецом в своих глазах.

6 Х то через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.

Что ноги себе отрезать или терпеть насилие – посылать известие через глупца.

7 Я к волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.

Неровно ступают ноги хромого, так и пословица в устах глупца.

8 Я к прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.

То же, что камень к праще привязывать, – глупому почести воздавать.

9 Я к терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.

Как колючая ветка в руке у пьяного, – так и пословица в устах у глупца.

10 Я к стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.

Что лучник, ранящий всех без разбора, так и нанимающий глупца или первого встречного.

11 Я к вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.

Как собака возвращается на свою блевотину, так и глупец повторяет свою глупость.

12 Ч и ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.

Видишь человека, который мнит себя мудрым? На глупца больше надежды, чем на него.

13 Л інивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!

Лентяй говорит: «На дороге лев! Лев бродит на улицах!»

14 Д вері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.

Дверь поворачивается на петлях, а лентяй ворочается на постели.

15 С вою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.

Запустит лентяй руку в блюдо, и уже чересчур утомлен, чтобы до рта донести.

16 Л інивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

Лентяй умнее в своих глазах, чем семь человек, отвечающих осмотрительно.

17 П са за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.

Что хватающий за уши пса – прохожий, ввязывающийся в чужую ссору.

18 Я к той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,

Как безумец, что рассыпает горящие стрелы и сеет смерть,

19 т ак і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...

так и тот, кто обманывает ближнего и говорит: «Я только пошутил».

20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.

Без дров угасает огонь; без сплетен гаснет раздор.

21 В угілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.

Что уголь для жара и дрова для огня, то вздорный человек для разжигания ссоры.

22 С лова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.

Слова сплетен – как лакомые куски, что проходят вовнутрь чрева.

23 Я к срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,

Что глазурь, покрывающая глиняный горшок, – пламенные уста при низком сердце.

24 у стами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:

Враг лицемерит в словах, а в сердце таит коварство.

25 к оли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!

Пусть его речь приятна – не доверяй ему, семь мерзостей у него в сердце;

26 Я к ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.

пусть ненависть скрыта притворством, на людях злоба врага откроется.

27 Х то яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.

Роющий яму, сам в нее упадет; на катящего камень скатится камень.

28 Б рехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.

Лживый язык ненавидит тех, кого губит; льстивые уста готовят крушение.