1 З гадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Вспомни, о Господь, что случилось с нами, взгляни и посмотри на бесчестие наше.

2 н аша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Наследие наше досталось чужим, дома наши – иноземцам.

3 П оставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Мы стали сиротами – отца лишились, матери наши овдовели.

4 С вою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Воду свою мы пьем за плату, отдаем деньги за наши же дрова.

5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Преследуют нас по пятам, мы измучены и не находим покоя.

6 Д о Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Мы протягивали руку к Египту и Ассирии, чтобы насытиться хлебом.

7 Б атьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Наши отцы грешили – их уже нет, а мы несем наказание за их беззакония.

8 Р аби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Рабы господствуют над нами, и некому вызволить нас из их рук.

9 Н аражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Рискуя своей жизнью, мы добываем хлеб свой, потому что меч подстерегает нас в пустыне.

10 Ш кіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Кожа наша раскалилась от сильного голода, как будто побывала в печи.

11 Ж інок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Женщин бесчестят на Сионе, девушек – в городах иудейских.

12 К нязі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Вожди повешены руками захватчиков, старцев они не уважают.

13 Ю наки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

Юноши трудятся за жерновами, и мальчики падают под ношами дров.

14 П ерестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

Старцы перестали сидеть у городских ворот, юноши больше не поют.

15 в тіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

Радость покинула наши сердца, танцы наши сменились плачем.

16 С пала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Упал венец с головы нашей, горе нам, согрешившим!

17 т ому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Слабеют из-за этого сердца наши, и мрак затмевает глаза.

18 ч ерез гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Опустела гора Сион, и шакалы бродят по ней.

19 П робуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Ты, о Господь, – Царь навеки, престол Твой – из поколения в поколение.

20 Н ащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Почему же Ты до сих пор не вспомнил нас? Почему оставляешь нас на столь долгое время?

21 П риверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Верни нас к Себе, Господи, и мы возвратимся, обнови наши дни подобно дням, давно миновавшим.

22 Х іба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

Или Ты полностью отверг нас, и гневу Твоему нет меры?