1 Т ого ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

В тот же день Иисус, выйдя из дома, сидел у озера.

2 І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

Вокруг Него собрались большие толпы, так что Он вынужден был сесть в лодку, а весь народ стоял на берегу.

3 І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

И Он о многом говорил им в притчах. – Сеятель вышел сеять, – говорил Он. –

4 І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

Когда он разбрасывал семена, некоторые из них упали у дороги. Прилетели птицы и склевали их.

5 Д ругі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;

Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.

6 а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.

Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.

7 А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.

Другие семена попали в терновник, который разросся так, что заглушил ростки.

8 І нші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

Семена же, которые упали на хорошую почву, принесли урожай, одни во сто, другие в шестьдесят, третьи в тридцать раз больше того, что было посеяно.

9 Х то має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

У кого есть уши, пусть слышит. Иисус объясняет притчу о сеятеле и семенах (Мк. 4: 10-20; Лк. 8: 9-15; 10: 23-24)

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?

Тогда ученики подошли и спросили Иисуса: – Почему Ты говоришь с людьми притчами?

11 А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

Иисус ответил: – Вам дано знать тайны Небесного Царства, а им не дано.

12 Б о хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

Потому что у кого есть, тому будет дано еще, и у него будет в изобилии; а у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.

13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

Я говорю им притчами, потому что они, смотря, не видят, слушая, не слышат и не понимают.

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...

В них исполняется пророчество Исаии: «Вы будете слушать и слушать, но не поймете, будете смотреть и смотреть, но не увидите.

15 З атовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

Сердце этого народа ожесточилось, они с трудом слышат ушами и глаза свои они закрыли, чтобы не увидеть глазами, не услышать ушами, не понять сердцем и не обратиться, чтобы Я исцелил их».

16 О чі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

Блаженны ваши глаза, потому что они видят, и ваши уши, потому что они слышат.

17 Б о поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.

Говорю вам истину: много пророков и праведников жаждали увидеть то, что вы видите, но не увидели, желали услышать то, что вы слышите, но не услышали.

18 П ослухайте ж притчу про сіяча.

Так послушайте, что значит притча о сеятеле.

19 Д о кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

К каждому, кто слышит весть о Царстве и не понимает ее, приходит дьявол и крадет то, что было посеяно в сердце. Это – семя, упавшее у дороги.

20 А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

Семя, упавшее на каменистую почву, – это о человеке, который слышит слово и сразу же с радостью принимает его,

21 а ле кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

но у него нет корня, и поэтому его хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, он сразу же отступается.

22 А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.

Семя, посеянное среди терновника, – это о человеке, который слышит слово, но повседневные заботы и обольщение богатством заглушают слово, и семя остается бесплодным.

23 А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.

Семя же, посеянное в хорошую почву, – это о человеке, который слышит слово и понимает его. Такой человек приносит плод, кто во сто, кто в шестьдесят, кто в тридцать раз больше посеянного. Притча о пшенице и сорняках

24 І ншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

Иисус рассказал им другую притчу: – Царство Небесное можно сравнить с человеком, засеявшим свое поле хорошими семенами.

25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

И вот, когда все спали, пришел его враг, посеял среди пшеницы сорняки и ушел.

26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

Когда пшеница взошла и появились колосья, то стали заметны и сорняки.

27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

Слуги пришли к хозяину и говорят: «Господин, ты же сеял на поле хорошие семена, откуда же появились сорняки?»

28 А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

«Это сделал враг», – ответил хозяин. Тогда слуги спрашивают: «Может нам пойти и выполоть их?»

29 А ле він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

«Нет, – ответил хозяин, – когда вы будете вырывать сорняки, вы можете нечаянно выдернуть и пшеницу.

30 З алишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

Пусть и то и другое растет до жатвы. А во время жатвы я велю жнецам собрать вначале сорняки, связать их в пучки и сжечь, а затем собрать пшеницу в мое хранилище». Притча о горчичном зерне (Мк. 4: 30-32; Лк. 13: 18-19)

31 І ншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

Рассказал Он им и еще одну притчу: – Царство Небесное можно сравнить с горчичным зерном, которое человек взял и посеял в поле.

32 В оно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.

Хотя горчичное зерно и самое маленькое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится больше огородных растений и превращается в настоящее дерево, так что даже птицы небесные прилетают и вьют гнезда в его ветвях. Притча о закваске (Мк. 4: 33-34; Лк. 13: 20-21)

33 І ншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

Иисус рассказал им еще одну притчу: – Царство Небесное как закваска, которую женщина смешала с тремя мерами муки, чтобы вскисло все тесто.

34 Ц е все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,

Все это Иисус говорил народу в притчах и ничего не объяснял без притч,

35 щ об справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

чтобы исполнилось сказанное через пророка: «Открою уста свои в притчах, произнесу гадания, скрытые от создания мира». Иисус объясняет притчу о пшенице и сорняках

36 Т оді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.

Потом Иисус отпустил народ и вошел в дом. Его ученики подошли к Нему и попросили: – Объясни нам притчу о сорняках в поле.

37 А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,

Иисус в ответ сказал: – Сеющий хорошие семена – это Сын Человеческий.

38 а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

Поле – это мир, а хорошие семена – это дети Царства. Сорняки – это дети злого.

39 а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.

Враг, посеявший их, – это дьявол. Жатва – это конец мира, и жнецы – это ангелы.

40 І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.

Как сорняки вырывают и сжигают в огне, так будет и в конце мира.

41 П ошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,

Сын Человеческий пошлет Своих ангелов, и они удалят из Его Царства все, что ведет ко греху, и всех, делающих злое.

42 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

Их бросят в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.

43 Т оді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

А праведники тогда будут сиять, как солнце, в Царстве их Отца. У кого есть уши, пусть слышит. Притча о спрятанном сокровище

44 Ц арство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

Царство Небесное можно сравнить со спрятанным в поле кладом. Когда человек находит тот клад, он прячет его и, радостный, идет и продает все, что имеет, для того, чтобы купить это поле. Притча о драгоценной жемчужине

45 П одібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,

Еще Царство Небесное подобно купцу, который ищет прекрасный жемчуг.

46 а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.

Найдя драгоценную жемчужину, он продает все, что имеет, ради того, чтобы купить ее одну. Притча о рыболовной сети

47 П одібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.

Еще Царство Небесное подобно сети, опущенной в озеро, в которую попало много разной рыбы.

48 К оли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.

Когда сеть наполнилась, рыбаки вытащили ее на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую выбросили.

49 Т ак буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

Так будет и в конце мира. Придут ангелы, заберут злых из среды праведных

50 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

и бросят их в пылающую печь, где будет плач и скрежет зубов.

51 Ч и ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.

– Вы поняли все это? – спросил Иисус. – Да, – ответили ученики.

52 І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.

Тогда Иисус сказал им: – Так вот, каждый учитель Закона, усвоивший весть о Небесном Царстве, похож на хозяина дома, который выносит из своих кладовых и новое, и старое. «Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме» (Мк. 6: 1-6; Лк. 4: 16-30)

53 І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.

Когда Иисус закончил рассказывать эти притчи, Он ушел оттуда.

54 І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?

Он пришел в Свой родной город и начал учить людей в синагоге. Все удивлялись: – Откуда у Этого Человека такая мудрость и такая сила?

55 Ч и ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?

Разве Он не сын плотника? Не Марией ли зовут Его мать, и разве Он не брат Иакова, Иосифа, Симона и Иуды?

56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?

Разве не среди нас живут все Его сестры? Откуда же у Него все это?

57 І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!

И они отвергли Его. Иисус же сказал им: – Пророка уважают везде, только не на его родине и не в его доме.

58 І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

И Он не совершил там многих чудес из-за неверия этих людей.