1 І , вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

Иисус вместе с учениками ушел оттуда и пришел в Свой родной город.

2 Я к настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге. Многие, слушая Его, удивлялись: – Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?

3 Х іба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

Разве Он не плотник, не сын Марии, не брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не здесь, у нас, живут Его сестры? И они отвергли Его.

4 А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

Иисус же сказал им: – Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.

5 І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

И Он не мог совершить там ни одного чуда, лишь исцелил нескольких больных, возложив на них руки.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

Он удивлялся неверию в этих людях. Иисус посылает двенадцать учеников на служение (Мат. 10: 1, 9-14; Лк. 9: 1-6) Иисус ходил по окрестным селениям и учил.

7 І , закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

Он созвал двенадцать учеников и начал посылать их по двое, дав им власть над нечистыми духами.

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

Он повелел им ничего не брать с собой в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни сумки, ни денег в поясе,

9 а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

но обуваться в сандалии и не брать запасной одежды.

10 І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

– В какой бы дом вы ни вошли, – говорил Он им, – оставайтесь там до тех пор, пока не покинете это место.

11 А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

А если где-либо вас не примут и не захотят слушать, то, уходя, отряхните пыль с ваших ног, пусть это будет свидетельством против них.

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

Ученики отправились в путь и проповедовали людям, призывая их к покаянию.

13 І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

Они изгнали много демонов, и многих больных помазали оливковым маслом и исцелили. Ирод убивает Иоанна Крестителя (Мат. 14: 1-12; Лк. 9: 7-9)

14 І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

Об Иисусе услышал царь Ирод, поскольку Имя Иисуса становилось все более известным, и некоторые говорили: – Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем действуют такие силы.

15 І нші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

Другие говорили, что это Илия. А третьи утверждали, что Он пророк, подобный пророкам древности.

16 А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

Услышав эти разговоры, Ирод решил: – Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.

17 Т ой бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

В свое время Ирод приказал арестовать Иоанна и бросить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа. Ирод женился на ней,

18 Б о Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

а Иоанн говорил ему: – Нельзя тебе жить с женой своего брата.

19 А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его. Однако она не могла ничего сделать,

20 Б о Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

потому что Ирод боялся Иоанна, зная, что это справедливый и святой человек, и берег его. Слушая Иоанна, Ирод приходил в смущение, но тем не менее, ему нравилось его слушать.

21 Т а настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

Наконец Иродиаде представился подходящий случай. Ирод в день своего рождения устроил пир для своих приближенных, военачальников и самых уважаемых людей Галилеи.

22 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

Дочь Иродиады вошла к ним и танцевала, и так понравилась Ироду и возлежавшим за столом гостям, что царь сказал девушке: – Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! –

23 І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

и поклялся ей: – Чего ни попросишь, все дам тебе, хоть половину моего царства.

24 В она ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

Девушка пошла к матери за советом: – Чего мне просить? А та сказала: – Проси голову Иоанна Крестителя.

25 І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

Девушка сразу же поспешила к царю и попросила: – Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

Царь сильно опечалился, но не решился ей отказать, так как поклялся перед возлежавшими за столом гостями.

27 І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

Он немедленно послал палача и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошел в темницу, обезглавил Иоанна

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

и принес его голову на блюде девушке, а та отдала ее своей матери.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

Когда об этом услышали ученики Иоанна, они пришли, забрали тело и похоронили его в гробнице. Иисус насыщает пять тысяч человек (Мат. 14: 13-21; Лк. 9: 10-17; Ин. 6: 1-13)

30 І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

Апостолы возвратились к Иисусу и рассказали Ему обо всем, что они делали и чему учили народ.

31 І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

Иисус сказал им: – Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, – ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.

32 І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

И они отправились на лодке в пустынное место.

33 І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

Но люди видели, как они отплыли, причем многие их узнали и устремились туда посуху из всех городов, так что оказались на месте даже раньше лодки.

34 І , як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

Когда Иисус сошел на берег и увидел большую толпу, Он сжалился над людьми, потому что они были как овцы без пастуха, и начал их учить многим вещам.

35 І , як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

Уже поздно вечером ученики подошли к Нему и сказали: – Место здесь пустынное, и уже поздно.

36 В ідпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

Отпусти народ, пусть пойдут в окрестные деревни и селения и купят себе поесть.

37 А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

Но Иисус ответил: – Вы дайте им есть. Ученики удивились: – Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев на двести и накормили этих людей?

38 А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

– Сколько у вас хлеба? – спросил Иисус. – Пойдите посмотрите. Они пошли, узнали и ответили: – Пять хлебов и две рыбы.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

Иисус велел рассадить народ группами на зеленой траве.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

Люди возлегли, расположившись группами по сто и по пятьдесят человек.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и давать Своим ученикам, чтобы те раздавали народу, и две рыбы тоже разделил на всех.

42 І всі їли й наїлися!

Все ели и насытились,

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

и собрали еще двенадцать полных корзин остатков хлеба и рыбы.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

Одних только мужчин ело около пяти тысяч. Иисус идет по воде (Мат. 14: 22-33; Ин. 6: 16-21)

45 І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

Сразу после этого Иисус велел Своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другую сторону озера, к Вифсаиде, а Сам Он оставался, пока не отпустил народ.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

Простившись с народом, Иисус поднялся на гору помолиться.

47 А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

Когда наступила ночь, лодка была посреди озера, а Иисус оставался один на берегу.

48 К оли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

Он увидел, что им приходится грести против ветра, и около четвертой стражи ночи пошел к ним, ступая по озеру. Он хотел уже приблизиться к ним,

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

но они, увидев Его идущим по воде, решили, что это призрак, и закричали,

50 б о Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

потому что они все видели Его и сильно испугались. Но Иисус сразу же заговорил с ними: – Успокойтесь, это Я, не бойтесь.

51 І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

Он вошел к ним в лодку, и ветер утих. Ученики были поражены.

52 б о не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

Ведь они не поняли и чуда с хлебами – их сердца были закрыты. Иисус исцеляет всех, кто прикасается к Нему (Мат. 14: 34-36)

53 П ерепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

Переправившись на другую сторону, они пристали к берегу в Геннисарете.

54 І , як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

Как только они вышли из лодки, люди сразу узнали Иисуса.

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

Они обежали всю округу, рассказывая, где Он находится, и туда стали приносить на циновках больных.

56 І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!

Где бы Он ни появлялся, в селениях или в городах, или в деревнях, люди выносили на площади больных и просили Иисуса, чтобы Он позволил им прикоснуться хотя бы к кисточке на краю Его одежды. И все, кто прикасался, выздоравливали.