1 Я саронська троянда, я долинна лілея!

– Я нарцисс Шаронский, лилия долин. Он:

2 Я к лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!

– Как лилия между тернами, так милая моя среди девушек. Она:

3 Я к та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!

– Как яблоня среди лесных деревьев, так возлюбленный мой среди юношей. Сидеть в его тени мне наслаждение, и плод его сладок для меня.

4 В ін впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!

Он привел меня в дом пира, и его знамя надо мной – любовь.

5 П ідкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!

Подкрепи меня изюмом, освежи меня яблоками, ведь я изнемогаю от любви.

6 Л іва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

Его левая рука под моей головой, а правая обнимает меня.

7 З аклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

Дочери Иерусалима, заклинаю вас газелями и полевыми ланями: не будите и не возбуждайте любви, пока она сама не пожелает.

8 Г олос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...

Голос возлюбленного моего! Вот, идет он, перескакивая через горы, перепрыгивая через холмы.

9 М ій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...

Возлюбленный мой – как газель или молодой олень. Вот, стоит он за нашей стеной, смотрит в окно, заглядывает через решетку.

10 М ій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

Возлюбленный мой сказал мне: «Вставай, любимая моя, прекрасная моя, пойдем со мной!

11 Б о оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.

Смотри, зима уже прошла; перестали лить дожди;

12 П оказались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!

появились цветы на земле; настало время пения, и раздается голос горлицы в земле нашей;

13 Ф іґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

на инжире созревают плоды, и цветущие виноградные лозы источают свой аромат. Вставай, любимая моя, прекрасная моя, пойдем со мной!» Он:

14 Г олубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!

– Голубка моя далеко в ущелье скалы, недосягаема, в пещере на склоне горы. Позволь мне увидеть тебя и услышать голос твой, потому что сладок голос твой, и прекрасно лицо твое.

15 Л овіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!

Поймайте нам лисиц, лисят, которые портят виноградники, а виноградники наши цветут. Она:

16 М ій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!

– Возлюбленный мой принадлежит мне, а я ему. Среди лилий пасется он.

17 П оки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!

Пока не наступил день и не скрылись тени, возвратись, возлюбленный мой, скачи, словно газель или молодой олень на расселинах гор.