1 А ти пісню жалобну здійми про князів Ізраїлевих,

– А ты подними плач о вождях Израиля

2 т а й скажи: Яка твоя мати левиця: Лягла поміж левів, серед левчуків вона викохала левенят!

и скажи: «Ах, какой львицей была твоя мать средь львов! Она среди львов молодых расположилась и растила детенышей.

3 І одне із своїх левенят вона вигодувала, левчуком воно стало, і здобич ловити навчився, людину він жер!

Вскормила она одного из своих львят; львом молодым он стал. Он научился ловить добычу, пожирал людей.

4 І похід розголосили народи на нього, в їхню яму він схоплений був, і його в ланцюгах до краю єгипетського відвели...

Народы о нем услышали; он попался к ним в яму и крюками уведен был в землю Египта.

5 Я к левиця побачила, що надаремно чекає, що пропала надія її, то взяла вона знову одне із своїх левенят, і вчинила його левчуком.

Увидев, что рухнули ее ожидания, что погибла ее надежда, взяла она другого из львят и вырастила львом молодым.

6 І ходив він між левами й став левчуком, і здобич ловити навчився, людину він жер!

Он рыскал с другими львами, львом молодым он стал. Он научился ловить добычу, пожирал людей.

7 І він розбивав їхні палати, і руйнував їхні міста, і від голосу рику його остовпіла земля й що на ній!

Он разорял их крепости и опустошал города; земля со всеми, кто жил в ней, рева его боялась.

8 Т а пастку на нього поставили люди знавкола з округ, і свою сітку на нього розкинули, і він схоплений був в їхню яму!

Но пошли на него народы из областей окрестных; сеть на него раскинули, в яму к ним он попался.

9 І кинули в клітку його в ланцюгах, і його відвели до царя вавилонського, і в твердиню його запроторили, щоб голос його вже не чувся на горах Ізраїлевих...

Крюками в клетку его втащили и отвезли к царю Вавилона; посадили его под стражу, чтобы рев его больше не раздавался над горами Израиля.

10 Т воя мати, як той виноград у винограднику, посадженому над водою, плодюча й гілляста була через води великі.

Твоя мать была, точно лоза в винограднике, посаженная у воды; плодоносной была она и ветвистой от изобилия воды.

11 І виросли пруття міцні, й надавались на берла володарів, і височів між гущавинами його зріст, і він показався в своїй висоті, у численних галузках своїх!

Ветви ее были крепкими, годились на жезл правителя. Высоко поднимался ствол ее над густою листвой. Она красовалась своей высотой и порослью богатой.

12 Т а була вона вирвана в лютості, об землю кинена, і вітер зо сходу зсушив її плід, поламалися й повисихали вони, а її міцний прут огонь його зжер...

Но была она с яростью вырвана и на землю повергнута; восточный ветер ее иссушил, и плоды с нее обобрали; ее крепкие ветви засохли, и поглотил их огонь.

13 А тепер посадили її на пустині, у краї сухому й безвідному,

Теперь в пустыню она пересажена, в землю бездождья и жажды.

14 і вийшов огонь із прута її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцного прута, берла на панування... Це пісня жалобна, і буде за пісню жалоби вона.

Из ствола ее вышел огонь и поглотил ее плод. Нет на ней больше крепких ветвей, годных на жезл правителя». Это плач, и пусть им оплакивают.