1 А ти пісню жалобну здійми про князів Ізраїлевих,

Moreover, take thou up a lamentation for the princes of Israel,

2 т а й скажи: Яка твоя мати левиця: Лягла поміж левів, серед левчуків вона викохала левенят!

and say, What was thy mother? A lioness: she couched among lions, in the midst of the young lions she nourished her whelps.

3 І одне із своїх левенят вона вигодувала, левчуком воно стало, і здобич ловити навчився, людину він жер!

And she brought up one of her whelps: he became a young lion, and he learned to catch the prey; he devoured men.

4 І похід розголосили народи на нього, в їхню яму він схоплений був, і його в ланцюгах до краю єгипетського відвели...

The nations also heard of him; he was taken in their pit; and they brought him with hooks unto the land of Egypt.

5 Я к левиця побачила, що надаремно чекає, що пропала надія її, то взяла вона знову одне із своїх левенят, і вчинила його левчуком.

Now when she saw that she had waited, and her hope was lost, then she took another of her whelps, and made him a young lion.

6 І ходив він між левами й став левчуком, і здобич ловити навчився, людину він жер!

And he went up and down among the lions; he became a young lion, and he learned to catch the prey; he devoured men.

7 І він розбивав їхні палати, і руйнував їхні міста, і від голосу рику його остовпіла земля й що на ній!

And he knew their palaces, and laid waste their cities; and the land was desolate, and the fulness thereof, because of the noise of his roaring.

8 Т а пастку на нього поставили люди знавкола з округ, і свою сітку на нього розкинули, і він схоплений був в їхню яму!

Then the nations set against him on every side from the provinces; and they spread their net over him; he was taken in their pit.

9 І кинули в клітку його в ланцюгах, і його відвели до царя вавилонського, і в твердиню його запроторили, щоб голос його вже не чувся на горах Ізраїлевих...

And they put him in a cage with hooks, and brought him to the king of Babylon; they brought him into strongholds, that his voice should no more be heard upon the mountains of Israel.

10 Т воя мати, як той виноград у винограднику, посадженому над водою, плодюча й гілляста була через води великі.

Thy mother was like a vine, in thy blood, planted by the waters: it was fruitful and full of branches by reason of many waters.

11 І виросли пруття міцні, й надавались на берла володарів, і височів між гущавинами його зріст, і він показався в своїй висоті, у численних галузках своїх!

And it had strong rods for the sceptres of them that bare rule, and their stature was exalted among the thick boughs, and they were seen in their height with the multitude of their branches.

12 Т а була вона вирвана в лютості, об землю кинена, і вітер зо сходу зсушив її плід, поламалися й повисихали вони, а її міцний прут огонь його зжер...

But it was plucked up in fury, it was cast down to the ground, and the east wind dried up its fruit: its strong rods were broken off and withered; the fire consumed them.

13 А тепер посадили її на пустині, у краї сухому й безвідному,

And now it is planted in the wilderness, in a dry and thirsty land.

14 і вийшов огонь із прута її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцного прута, берла на панування... Це пісня жалобна, і буде за пісню жалоби вона.

And fire is gone out of the rods of its branches, it hath devoured its fruit, so that there is in it no strong rod to be a sceptre to rule. This is a lamentation, and shall be for a lamentation.