1 І , вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

And he went out from thence; and he cometh into his own country; and his disciples follow him.

2 Я к настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

And when the sabbath was come, he began to teach in the synagogue: and many hearing him were astonished, saying, Whence hath this man these things? and, What is the wisdom that is given unto this man, and what mean such mighty works wrought by his hands?

3 Х іба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

Is not this the carpenter, the son of Mary, and brother of James, and Joses, and Judas, and Simon? and are not his sisters here with us? And they were offended in him.

4 А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

And Jesus said unto them, A prophet is not without honor, save in his own country, and among his own kin, and in his own house.

5 І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

And he could there do no mighty work, save that he laid his hands upon a few sick folk, and healed them.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

And he marvelled because of their unbelief. And he went round about the villages teaching.

7 І , закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

And he calleth unto him the twelve, and began to send them forth by two and two; and he gave them authority over the unclean spirits;

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

and he charged them that they should take nothing for their journey, save a staff only; no bread, no wallet, now money in their purse;

9 а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

but to go shod with sandals: and, said he, put not on two coats.

10 І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

And he said unto them, Wheresoever ye enter into a house, there abide till ye depart thence.

11 А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

And whatsoever place shall not receive you, and they hear you not, as ye go forth thence, shake off the dust that is under your feet for a testimony unto them.

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

And they went out, and preached that men should repent.

13 І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

And they cast out many demons, and anointed with oil many that were sick, and healed them.

14 І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

And king Herod heard thereof; for his name had become known: and he said, John the Baptizer is risen from the dead, and therefore do these powers work in him.

15 І нші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

But others said, It is Elijah. And others said, It is a prophet, even as one of the prophets.

16 А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

But Herod, when he heard thereof, said, John, whom I beheaded, he is risen.

17 Т ой бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

For Herod himself had sent forth and laid hold upon John, and bound him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip's wife; for he had married her.

18 Б о Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

For John said unto Herod, It is not lawful for thee to have thy brother's wife.

19 А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

And Herodias set herself against him, and desired to kill him; and she could not;

20 Б о Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

for Herod feared John, knowing that he was a righteous and holy man, and kept him safe. And when he heard him, he was much perplexed; and he heard him gladly.

21 Т а настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

And when a convenient day was come, that Herod on his birthday made a supper to his lords, and the high captains, and the chief men of Galilee;

22 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

and when the daughter of Herodias herself came in and danced, she pleased Herod and them that sat at meat with him; and the king said unto the damsel, Ask of me whatsoever thou wilt, and I will give it thee.

23 І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

And he sware unto her, Whatsoever thou shalt ask of me, I will give it thee, unto the half of my kingdom.

24 В она ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

And she went out, and said unto her mother, What shall I ask? And she said, The head of John the Baptizer.

25 І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

And she came in straightway with haste unto the king, and asked, saying, I will that thou forthwith give me on a platter the head of John the Baptist.

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

And the king was exceeding sorry; but for the sake of his oaths, and of them that sat at meat, he would not reject her.

27 І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

And straightway the king sent forth a soldier of his guard, and commanded to bring his head: and he went and beheaded him in the prison,

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

and brought his head on a platter, and gave it to the damsel; and the damsel gave it to her mother.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

And when his disciples heard thereof, they came and took up his corpse, and laid it in a tomb.

30 І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

And the apostles gather themselves together unto Jesus; and they told him all things, whatsoever they had done, and whatsoever they had taught.

31 І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

And he saith unto them, Come ye yourselves apart into a desert place, and rest a while. For there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.

32 І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

And they went away in the boat to a desert place apart.

33 І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

And the people saw them going, and many knew them, and they ran together there on foot from all the cities, and outwent them.

34 І , як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

And he came forth and saw a great multitude, and he had compassion on them, because they were as sheep not having a shepherd: and he began to teach them many things.

35 І , як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

And when the day was now far spent, his disciples came unto him, and said, The place is desert, and the day is now far spent;

36 В ідпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

send them away, that they may go into the country and villages round about, and buy themselves somewhat to eat.

37 А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

But he answered and said unto them, Give ye them to eat. And they say unto him, Shall we go and buy two hundred shillings' worth of bread, and give them to eat?

38 А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

And he saith unto them, How many loaves have ye? go and see. And when they knew, they say, Five, and two fishes.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

And he commanded them that all should sit down by companies upon the green grass.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

And they sat down in ranks, by hundreds, and by fifties.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

And he took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed, and brake the loaves; and he gave to the disciples to set before them; and the two fishes divided he among them all.

42 І всі їли й наїлися!

And they all ate, and were filled.

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

And they took up broken pieces, twelve basketfuls, and also of the fishes.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

And they that ate the loaves were five thousand men.

45 І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

And straightway he constrained his disciples to enter into the boat, and to go before him unto the other side to Bethsaida, while he himself sendeth the multitude away.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

And after he had taken leave of them, he departed into the mountain to pray.

47 А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

And when even was come, the boat was in the midst of the sea, and he alone on the land.

48 К оли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

And seeing them distressed in rowing, for the wind was contrary unto them, about the fourth watch of the night he cometh unto them, walking on the sea; and he would have passed by them:

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

but they, when they saw him walking on the sea, supposed that it was a ghost, and cried out;

50 б о Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

for they all saw him, and were troubled. But he straightway spake with them, and saith unto them, Be of good cheer: it is I; be not afraid.

51 І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

And he went up unto them into the boat; and the wind ceased: and they were sore amazed in themselves;

52 б о не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

for they understood not concerning the loaves, but their heart was hardened.

53 П ерепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

And when they had crossed over, they came to the land unto Gennesaret, and moored to the shore.

54 І , як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

And when they were come out of the boat, straightway the people knew him,

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

and ran round about that whole region, and began to carry about on their beds those that were sick, where they heard he was.

56 І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!

And wheresoever he entered, into villages, or into cities, or into the country, they laid the sick in the marketplaces, and besought him that they might touch if it were but the border of his garment: and as many as touched him were made whole.