1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

And Agrippa said unto Paul, Thou art permitted to speak for thyself. Then Paul stretched forth his hand, and made his defence:

2 О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

I think myself happy, king Agrippa, that I am to make my defense before thee this day touching all the things whereof I am accused by the Jews:

3 о собливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

especially because thou art expert in all customs and questions which are among the Jews: wherefore I beseech thee to hear me patiently.

4 А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

My manner of life then from my youth up, which was from the beginning among mine own nation and at Jerusalem, know all the Jews;

5 я кі відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

having knowledge of me from the first, if they be willing to testify, that after the straitest sect of our religion I lived a Pharisee.

6 І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

And now I stand here to be judged for the hope of the promise made of God unto our fathers;

7 а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

unto which promise our twelve tribes, earnestly serving God night and day, hope to attain. And concerning this hope I am accused by the Jews, O king!

8 Ч ому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

Why is it judged incredible with you, if God doth raise the dead?

9 П равда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

I verily thought with myself that I ought to do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.

10 щ о я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

And this I also did in Jerusalem: and I both shut up many of the saints in prisons, having received authority from the chief priests, and when they were put to death I gave my vote against them.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

And punishing them oftentimes in all the synagogues, I strove to make them blaspheme; and being exceedingly mad against them, I persecuted them even unto foreign cities.

12 К оли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

Whereupon as I journeyed to Damascus with the authority and commission of the chief priests,

13 т о опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

at midday, O king, I saw on the way a light from heaven, above the brightness of the sun, shining round about me and them that journeyed with me.

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

And when we were all fallen to the earth, I heard a voice saying unto me in the Hebrew language, Saul, Saul, why persecutest thou me? it is hard for thee to kick against the goad.

15 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

And I said, Who art thou, Lord? And the Lord said, I am Jesus whom thou persecutest.

16 А ле підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

But arise, and stand upon thy feet: for to this end have I appeared unto thee, to appoint thee a minister and a witness both of the things wherein thou hast seen me, and of the things wherein I will appear unto thee;

17 В изволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

delivering thee from the people, and from the Gentiles, unto whom I send thee,

18 в ідкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

to open their eyes, that they may turn from darkness to light and from the power of Satan unto God, that they may receive remission of sins and an inheritance among them that are sanctified by faith in me.

19 Ч ерез це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

Wherefore, O king Agrippa, I was not disobedient unto the heavenly vision:

20 а ле мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

but declared both to them of Damascus first and at Jerusalem, and throughout all the country of Judaea, and also to the Gentiles, that they should repent and turn to God, doing works worthy of repentance.

21 Ч ерез це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

For this cause the Jews seized me in the temple, and assayed to kill me.

22 А ле, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

Having therefore obtained the help that is from God, I stand unto this day testifying both to small and great, saying nothing but what the prophets and Moses did say should come;

23 щ о має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

how that the Christ must suffer, and how that he first by the resurrection of the dead should proclaim light both to the people and to the Gentiles.

24 К оли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

And as he thus made his defense, Festus saith with a loud voice, Paul, thou art mad; thy much learning is turning thee mad.

25 А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

But Paul saith, I am not mad, most excellent Festus; but speak forth words of truth and soberness.

26 Ц ар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

For the king knoweth of these things, unto whom also I speak freely: for I am persuaded that none of these things is hidden from him; for this hath not been done in a corner.

27 Ч и віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

King Agrippa, believest thou the prophets? I know that thou believest.

28 А гріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

And Agrippa said unto Paul, With but little persuasion thou wouldest fain make me a Christian.

29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

And Paul said, I would to God, that whether with little or with much, not thou only, but also all that hear me this day, might become such as I am, except these bonds.

30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

And the king rose up, and the governor, and Bernice, and they that sat with them:

31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

and when they had withdrawn, they spake one to another, saying, This man doeth nothing worthy of death or of bonds.

32 А гріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.

And Agrippa said unto Festus, This man might have been set at liberty, if he had not appealed unto Caesar.