1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

But now they that are younger than I have me in derision, Whose fathers I disdained to set with the dogs of my flock.

2 Т а й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Yea, the strength of their hands, whereto should it profit me? Men in whom ripe age is perished.

3 С амотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

They are gaunt with want and famine; They gnaw the dry ground, in the gloom of wasteness and desolation.

4 р вали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

They pluck salt-wort by the bushes; And the roots of the broom are their food.

5 В они були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

They are driven forth from the midst of men; They cry after them as after a thief;

6 т ак що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

So that they dwell in frightful valleys, In holes of the earth and of the rocks.

7 р евіли вони між кущами, збирались під терням,

Among the bushes they bray; Under the nettles they are gathered together.

8 с ини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

They are children of fools, yea, children of base men; They were scourged out of the land.

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

And now I am become their song, Yea, I am a byword unto them.

10 В они обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

They abhor me, they stand aloof from me, And spare not to spit in my face.

11 б о Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

For he hath loosed his cord, and afflicted me; And they have cast off the bridle before me.

12 П о правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Upon my right hand rise the rabble; They thrust aside my feet, And they cast up against me their ways of destruction.

13 П орили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

They mar my path, They set forward my calamity, Even men that have no helper.

14 н емов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

As through a wide breach they come: In the midst of the ruin they roll themselves upon me.

15 О бернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Terrors are turned upon me; They chase mine honor as the wind; And my welfare is passed away as a cloud.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

And now my soul is poured out within me; Days of affliction have taken hold upon me.

17 В ночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

In the night season my bones are pierced in me, And the pains that gnaw me take no rest.

18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

By God's great force is my garment disfigured; It bindeth me about as the collar of my coat.

19 В ін укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

He hath cast me into the mire, And I am become like dust and ashes.

20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

I cry unto thee, and thou dost not answer me: I stand up, and thou gazest at me.

21 Т и змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Thou art turned to be cruel to me; With the might of thy hand thou persecutest me.

22 Н а вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Thou liftest me up to the wind, thou causest me to ride upon it; And thou dissolvest me in the storm.

23 З наю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

For I know that thou wilt bring me to death, And to the house appointed for all living.

24 Х іба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Howbeit doth not one stretch out the hand in his fall? Or in his calamity therefore cry for help?

25 Ч и ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Did not I weep for him that was in trouble? Was not my soul grieved for the needy?

26 Б о чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

When I looked for good, then evil came; And when I waited for light, there came darkness.

27 К иплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

My heart is troubled, and resteth not; Days of affliction are come upon me.

28 х оджу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

I go mourning without the sun: I stand up in the assembly, and cry for help.

29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

I am a brother to jackals, And a companion to ostriches.

30 м оя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

My skin is black, and falleth from me, And my bones are burned with heat.

31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Therefore is my harp turned to mourning, And my pipe into the voice of them that weep.