1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

And now, laughed at me, Have the younger in days than I, Whose fathers I have loathed to set With the dogs of my flock.

2 Т а й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Also -- the power of their hands, why to me? On them hath old age perished.

3 С амотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

With want and with famine gloomy, Those fleeing to a dry place, Formerly a desolation and waste,

4 р вали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Those cropping mallows near a shrub, And broom-roots their food.

5 В они були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

From the midst they are cast out, (They shout against them as a thief),

6 т ак що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

In a frightful place of valleys to dwell, Holes of earth and clefts.

7 р евіли вони між кущами, збирались під терням,

Among shrubs they do groan, Under nettles they are gathered together.

8 с ини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Sons of folly -- even sons without name, They have been smitten from the land.

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

And now, their song I have been, And I am to them for a byword.

10 В они обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

They have abominated me, They have kept far from me, And from before me have not spared to spit.

11 б о Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Because His cord He loosed and afflicteth me, And the bridle from before me, They have cast away.

12 П о правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

On the right hand doth a brood arise, My feet they have cast away, And they raise up against me, Their paths of calamity.

13 П орили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

They have broken down my path, By my calamity they profit, `He hath no helper.'

14 н емов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

As a wide breach they come, Under the desolation have rolled themselves.

15 О бернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

He hath turned against me terrors, It pursueth as the wind mine abundance, And as a thick cloud, Hath my safety passed away.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

And now, in me my soul poureth itself out, Seize me do days of affliction.

17 В ночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

At night my bone hath been pierced in me, And mine eyelids do not lie down.

18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

By the abundance of power, Is my clothing changed, As the mouth of my coat it doth gird me.

19 В ін укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Casting me into mire, And I am become like dust and ashes.

20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

I cry unto Thee, And Thou dost not answer me, I have stood, and Thou dost consider me.

21 Т и змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Thou art turned to be fierce to me, With the strength of Thy hand, Thou oppresest me.

22 Н а вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Thou dost lift me up, On the wind Thou dost cause me to ride, And Thou meltest -- Thou levellest me.

23 З наю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

For I have known To death Thou dost bring me back, And the house appointed for all living.

24 Х іба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Surely not against the heap Doth He send forth the hand, Though in its ruin they have safety.

25 Ч и ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Did not I weep for him whose day is hard? Grieved hath my soul for the needy.

26 Б о чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

When good I expected, then cometh evil, And I wait for light, and darkness cometh.

27 К иплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

My bowels have boiled, and have not ceased, Gone before me have days of affliction.

28 х оджу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Mourning I have gone without the sun, I have risen, in an assembly I cry.

29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

A brother I have been to dragons, And a companion to daughters of the ostrich.

30 м оя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

My skin hath been black upon me, And my bone hath burned from heat,

31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

And my harp doth become mourning, And my organ the sound of weeping.