1 С казав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота...

I said in my heart, `Pray, come, I try thee with mirth, and look thou on gladness;' and lo, even it vanity.

2 Н а сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?

Of laughter I said, `Foolish!' and of mirth, `What this it is doing?'

3 З адумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.

I have sought in my heart to draw out with wine my appetite, (and my heart leading in wisdom), and to take hold on folly till that I see where this -- the good to the sons of man of that which they do under the heavens, the number of the days of their lives.

4 П оробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,

I made great my works, I builded for me houses, I planted for me vineyards.

5 з апровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.

I made for me gardens and paradises, and I planted in them trees of every fruit.

6 Н аробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.

I made for me pools of water, to water from them a forest shooting forth trees.

7 Н абував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!

I got men-servants, and maid-servants, and sons of the house were to me; also, I had much substance -- herd and flock -- above all who had been before me in Jerusalem.

8 Н азбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.

I gathered for me also silver and gold, and the peculiar treasure of kings and of the provinces. I prepared for me men-singers and women-singers, and the luxuries of the sons of man -- a wife and wives.

9 І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.

And I became great, and increased above every one who had been before me in Jerusalem; also, my wisdom stood with me.

10 І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!

And all that mine eyes asked I kept not back from them; I withheld not my heart from any joy, for my heart rejoiced because of all my labour, and this hath been my portion, from all my labour,

11 Т а коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...

and I have looked on all my works that my hands have done, and on the labour that I have laboured to do, and lo, the whole vanity and vexation of spirit, and there is no advantage under the sun!

12 І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

And I turned to see wisdom, and madness, and folly, but what the man who cometh after the king? that which already -- they have done it!

13 І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:

And I saw that there is an advantage to wisdom above folly, like the advantage of the light above the darkness.

14 у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!

The wise! -- his eyes in his head, and the fool in darkness is walking, and I also knew that one event happeneth with them all;

15 І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...

and I said in my heart, `As it happeneth with the fool, it happeneth also with me, and why am I then more wise?' And I spake in my heart, that also this vanity:

16 Н е лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...

That there is no remembrance to the wise -- with the fool -- to the age, for that which already, the days that are coming is all forgotten, and how dieth the wise? with the fool!

17 І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...

And I have hated life, for sad to me the work that hath been done under the sun, for the whole vanity and vexation of spirit.

18 І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,

And I have hated all my labour that I labour at under the sun, because I leave it to a man who is after me.

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...

And who knoweth whether he is wise or foolish? yet he doth rule over all my labour that I have laboured at, and that I have done wisely under the sun! this also vanity.

20 І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем...

And I turned round to cause my heart to despair concerning all the labour that I laboured at under the sun.

21 Б о буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!

For there is a man whose labour in wisdom, and in knowledge, and in equity, and to a man who hath not laboured therein he giveth it -- his portion! Even this vanity and a great evil.

22 Т а й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?

For what hath been to a man by all his labour, and by the thought of his heart that he laboured at under the sun?

23 Б о всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...

For all his days are sorrows, and his travail sadness; even at night his heart hath not lain down; this also vanity.

24 Н ема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

There is nothing good in a man who eateth, and hath drunk, and hath shewn his soul good in his labour. This also I have seen that it from the hand of God.

25 Б о хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?

For who eateth and who hasteth out more than I?

26 Б о людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...

For to a man who good before Him, He hath given wisdom, and knowledge, and joy; and to a sinner He hath given travail, to gather and to heap up, to give to the good before God. Even this vanity and vexation of spirit.