1 З наємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

For we have known that if our earthly house of the tabernacle may be thrown down, a building from God we have, an house not made with hands -- age-during -- in the heavens,

2 Т ому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

for also in this we groan, with our dwelling that is from heaven earnestly desiring to clothe ourselves,

3 к оли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

if so be that, having clothed ourselves, we shall not be found naked,

4 Б о ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

for we also who are in the tabernacle do groan, being burdened, seeing we wish not to unclothe ourselves, but to clothe ourselves, that the mortal may be swallowed up of the life.

5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

And He who did work us to this self-same thing God, who also did give to us the earnest of the Spirit;

6 О тож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

having courage, then, at all times, and knowing that being at home in the body, we are away from home from the Lord, --

7 б о ходимо вірою, а не видінням,

for through faith we walk, not through sight --

8 м и ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

we have courage, and are well pleased rather to be away from the home of the body, and to be at home with the Lord.

9 Т ому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

Wherefore also we are ambitious, whether at home or away from home, to be well pleasing to him,

10 Б о мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

for all of us it behoveth to be manifested before the tribunal of the Christ, that each one may receive the things through the body, in reference to the things that he did, whether good or evil;

11 О тже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

having known, therefore, the fear of the Lord, we persuade men, and to God we are manifested, and I hope also in your consciences to have been manifested;

12 Б о не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

for not again ourselves do we recommend to you, but we are giving occasion to you of glorifying in our behalf, that ye may have in reference to those glorifying in face and not in heart;

13 К оли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

for whether we were beside ourselves, to God; whether we be of sound mind -- to you,

14 Б о Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

for the love of the Christ doth constrain us, having judged thus: that if one for all died, then the whole died,

15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

and for all he died, that those living, no more to themselves may live, but to him who died for them, and was raised again.

16 Ч ерез те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

So that we henceforth have known no one according to the flesh, and even if we have known Christ according to the flesh, yet now we know him no more;

17 Т ому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

so that if any one in Christ -- a new creature; the old things did pass away, lo, become new have the all things.

18 У се ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

And the all things of God, who reconciled us to Himself through Jesus Christ, and did give to us the ministration of the reconciliation,

19 б о Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

how that God was in Christ -- a world reconciling to Himself, not reckoning to them their trespasses; and having put in us the word of the reconciliation,

20 О це ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

in behalf of Christ, then, we are ambassadors, as if God were calling through us, we beseech, in behalf of Christ, `Be ye reconciled to God;'

21 Б о Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

for him who did not know sin, in our behalf He did make sin, that we may become the righteousness of God in him.