1 П ослухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів!

Hear ye the word, O house of Israel, That Jehovah hath spoken for you.

2 Т ак говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх!

Thus said Jehovah: Unto the way of the nations accustom not yourselves, And by the signs of the heavens be not affrighted, For the nations are affrighted by them.

3 Б о устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!

For the statutes of the peoples are vanity, For a tree from a forest hath one cut, Work of the hands of an artificer, with an axe,

4 С ріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитається.

With silver and with gold they beautify it, With nails and with hammers they fix it, And it doth not stumble.

5 В они, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі!

As a palm they stiff, and they speak not, They are surely borne, for they step not, Be not afraid of them, for they do no evil, Yea, also to do good is not in them.

6 Т акого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю!

Because there is none like Thee, O Jehovah, Great Thou, and great Thy name in might.

7 Х то не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти!

Who doth not fear Thee, king of the nations? For to Thee it is becoming, For among all the wise of the nations, And in all their kingdom there is none like Thee.

8 В они стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево!

And in one they are brutish and foolish, An instruction of vanities the tree itself.

9 С рібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців.

Spread-out silver from Tarshish is brought, And gold from Uphaz, Work of an artizan, and of the hands of a refiner, Blue and purple their clothing, Work of the skilful -- all of them.

10 А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.

And Jehovah a God of truth, He a living God, and a king age-during, From His wrath shake doth the earth, And nations endure not His indignation.

11 О так їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!

Thus do ye say to them, The gods Who the heavens and earth have not made, They do perish from the earth, And from under these heavens.

12 С воєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.

The maker of the earth by His power, The establisher of the world by His wisdom, Who, by His understanding, stretched forth the heavens,

13 Я к голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,

At the voice He giveth forth, A multitude of waters in the heavens, And He causeth vapours to come up from the end of the earth, Lightnings for rain He hath made, And bringeth out wind from His treasures.

14 т оді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!...

Brutish is every man by knowledge, Put to shame is every refiner by a graven image, For false his molten image. And there is no breath in them.

15 М арнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!

Vanity they, work of erring ones, In the time of their inspection they perish.

16 Н е така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення!

Not like these the Portion of Jacob, For framer of all things He, And Israel the rod of His inheritance, Jehovah of Hosts His name.

17 З абери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі!

Gather from the land thy merchandise, O dweller in the bulwark,

18 Б о Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли...

For thus said Jehovah: Lo, I am slinging out the inhabitants of the land at this time, And have been an adversary to them, So that they are found out.

19 О й, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її.

Wo to me for my breaking, Grievious hath been my smiting, And I said, Only, this my sickness, and I bear it.

20 Н амета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої...

My tent hath been spoiled, And all my cords have been broken, My sons have gone out from me, and they are not, There is none stretching out any more my tent, And raising up my curtains.

21 Б о пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо...

For the shepherds have become brutish, And Jehovah they have not sought, Therefore they have not acted wisely, And all their flock is scattered.

22 Г олос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів...

A voice of a report, lo, it hath come, Even a great shaking from the north country, To make the cities of Judah a desolation, A habitation of dragons.

23 З наю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком.

I have known, O Jehovah, that not of man his way, Not of man the going and establishing of his step.

24 К арай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!

Chastise me, O Jehovah, only in judgment, Not in Thine anger, lest Thou make me small.

25 В илий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!...

Pour out Thy fury on the nations that have not known Thee, And on the families that have not called in Thy name, For they have eaten up Jacob, Yea, they have eaten him up, yea, they consume him, And his habitation they have made desolate!