1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

And Bildad the Shuhite answereth and saith: --

2 А ж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

Till when dost thou speak these things? And a strong wind -- sayings of thy mouth?

3 Ч и Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Doth God pervert judgment? And doth the Mighty One pervert justice?

4 Я кщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

If thy sons have sinned before Him, And He doth send them away, By the hand of their transgression,

5 Я кщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

If thou dost seek early unto God, And unto the Mighty makest supplication,

6 я кщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

If pure and upright thou, Surely now He waketh for thee, And hath completed The habitation of thy righteousness.

7 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

And thy beginning hath been small, And thy latter end is very great.

8 П оспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

For, ask I pray thee of a former generation, And prepare to a search of their fathers,

9 б о ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

(For of yesterday we, and we know not, For a shadow our days on earth.)

10 о тож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

Do they not shew thee -- speak to thee, And from their heart bring forth words?

11 Ч и папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

`Doth a rush wise without mire? A reed increase without water?

12 В ін іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

While it in its budding -- uncropt, Even before any herb it withereth.

13 о такі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

So the paths of all forgetting God, And the hope of the profane doth perish,

14 б о його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

Whose confidence is loathsome, And the house of a spider his trust.

15 Н а свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

He leaneth on his house -- and it standeth not: He taketh hold on it -- and it abideth not.

16 В ін зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

Green he before the sun, And over his garden his branch goeth out.

17 н а купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

By a heap his roots are wrapped, A house of stones he looketh for.

18 Я кщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

If doth destroy him from his place, Then it hath feigned concerning him, I have not seen thee!

19 Т ака радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Lo, this the joy of his way, And from the dust others spring up.'

20 Т ож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

Lo, God doth not reject the perfect, Nor taketh hold on the hand of evil doers.

21 а ж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

While he filleth with laughter thy mouth, And thy lips with shouting,

22 Т вої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Those hating thee do put on shame, And the tent of the wicked is not!