1 ( 7-2) Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!

As the chorus of `Mahanaim.' How beautiful were thy feet with sandals, O daughter of Nadib. The turnings of thy sides as ornaments, Work of the hands of an artificer.

2 ( 7-3) Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!

Thy waist a basin of roundness, It lacketh not the mixture, Thy body a heap of wheat, fenced with lilies,

3 ( 7-4) Два перса твої немов двоє сарняток близнят!

Thy two breasts as two young ones, twins of a roe,

4 ( 7-5) Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!

Thy neck as a tower of the ivory, Thine eyes pools in Heshbon, near the gate of Bath-Rabbim, Thy face as a tower of Lebanon looking to Damascus,

5 ( 7-6) Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!

Thy head upon thee as Carmel, And the locks of thy head as purple, The king is bound with the flowings!

6 ( 7-7) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!

How fair and how pleasant hast thou been, O love, in delights.

7 ( 7-8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!

This thy stature hath been like to a palm, And thy breasts to clusters.

8 ( 7-9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...

I said, `Let me go up on the palm, Let me lay hold on its boughs, Yea, let thy breasts be, I pray thee, as clusters of the vine, And the fragrance of thy face as citrons,

9 ( 7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

And thy palate as the good wine --' Flowing to my beloved in uprightness, Strengthening the lips of the aged!

10 ( 7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

I my beloved's, and on me his desire.

11 ( 7-12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!

Come, my beloved, we go forth to the field,

12 ( 7-13) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!

We lodge in the villages, we go early to the vineyards, We see if the vine hath flourished, The sweet smelling-flower hath opened. The pomegranates have blossomed, There do I give to thee my loves;

13 ( 7-14) Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!

The mandrakes have given fragrance, And at our openings all pleasant things, New, yea, old, my beloved, I laid up for thee!