1 І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

And he began to speak to them in similes: `A man planted a vineyard, and put a hedge around, and digged an under-winevat, and built a tower, and gave it out to husbandmen, and went abroad;

2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

and he sent unto the husbandmen at the due time a servant, that from the husbandmen he may receive from the fruit of the vineyard,

3 Т а вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

and they, having taken him, did severely beat, and did send him away empty.

4 І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

`And again he sent unto them another servant, and at that one having cast stones, they wounded in the head, and sent away -- dishonoured.

5 Т оді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

`And again he sent another, and that one they killed; and many others, some beating, and some killing.

6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

`Having yet therefore one son -- his beloved -- he sent also him unto them last, saying -- They will reverence my son;

7 А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

and those husbandmen said among themselves -- This is the heir, come, we may kill him, and ours shall be the inheritance;

8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

and having taken him, they did kill, and cast forth without the vineyard.

9 О тож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

`What therefore shall the lord of the vineyard do? he will come and destroy the husbandmen, and will give the vineyard to others.

10 Ч и ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

And this Writing did ye not read: A stone that the builders rejected, it did become the head of a corner:

11 В ід Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

from the Lord was this, and it is wonderful in our eyes.'

12 І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

And they were seeking to lay hold on him, and they feared the multitude, for they knew that against them he spake the simile, and having left him, they went away;

13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

and they send unto him certain of the Pharisees and of the Herodians, that they may ensnare him in discourse,

14 Т і ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

and they having come, say to him, `Teacher, we have known that thou art true, and thou art not caring for any one, for thou dost not look to the face of men, but in truth the way of God dost teach; is it lawful to give tribute to Caesar or not? may we give, or may we not give?'

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

And he, knowing their hypocrisy, said to them, `Why me do ye tempt? bring me a denary, that I may see;'

16 І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

and they brought, and he saith to them, `Whose this image, and the inscription?' and they said to him, `Caesar's;'

17 І сус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

and Jesus answering said to them, `Give back the things of Caesar to Caesar, and the things of God to God;' and they did wonder at him.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

And the Sadducees come unto him, who say there is not a rising again, and they questioned him, saying,

19 У чителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

`Teacher, Moses wrote to us, that if any one's brother may die, and may leave a wife, and may leave no children, that his brother may take his wife, and raise up seed to his brother.

20 Б уло сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

`There were then seven brothers, and the first took a wife, and dying, he left no seed;

21 Д ругий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

and the second took her, and died, neither left he seed, and the third in like manner,

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

and the seven took her, and left no seed, last of all died also the woman;

23 А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

in the rising again, then, whenever they may rise, of which of them shall she be wife -- for the seven had her as wife?'

24 І сус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

And Jesus answering said to them, `Do ye not because of this go astray, not knowing the Writings, nor the power of God?

25 Б о як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

for when they may rise out of the dead, they neither marry nor are they given in marriage, but are as messengers who are in the heavens.

26 Щ ождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

`And concerning the dead, that they rise: have ye not read in the Book of Moses (at The Bush), how God spake to him, saying, I the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob;

27 Б о Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

he is not the God of dead men, but a God of living men; ye then go greatly astray.'

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

And one of the scribes having come near, having heard them disputing, knowing that he answered them well, questioned him, `Which is the first command of all?'

29 І сус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

and Jesus answered him -- `The first of all the commands, Hear, O Israel, the Lord is our God, the Lord is one;

30 І : Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

and thou shalt love the Lord thy God out of all thy heart, and out of thy soul, and out of all thine understanding, and out of all thy strength -- this the first command;

31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

and the second like, this, Thou shalt love thy neighbor as thyself; -- greater than these there is no other command.'

32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

And the scribe said to him, `Well, Teacher, in truth thou hast spoken that there is one God, and there is none other but He;

33 і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

and to love Him out of all the heart, and out of all the understanding, and out of all the soul, and out of all the strength, and to love one's neighbor as one's self, is more than all the whole burnt-offerings and the sacrifices.'

34 І сус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

And Jesus, having seen him that he answered with understanding, said to him, `Thou art not far from the reign of God;' and no one any more durst question him.

35 П отому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

And Jesus answering said, teaching in the temple, `How say the scribes that the Christ is son of David?

36 А дже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

for David himself said in the Holy Spirit, The Lord said to my lord, Sit thou on My right hand, till I place thine enemies -- thy footstool;

37 С ам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

therefore David himself saith of him Lord, and whence is he his son?' And the great multitude were hearing him gladly,

38 В ін же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

and he was saying to them in his teaching, `Beware of the scribes, who will in long robes to walk, and love salutations in the market-places,

39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

and first seats in the synagogues, and first couches in suppers,

40 щ о вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

who are devouring the widows' houses, and for a pretense are making long prayers; these shall receive more abundant judgment.'

41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

And Jesus having sat down over-against the treasury, was beholding how the multitude do put brass into the treasury, and many rich were putting in much,

42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

and having come, a poor widow did put in two mites, which are a farthing.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

And having called near his disciples, he saith to them, `Verily I say to you, that this poor widow hath put in more than all those putting into the treasury;

44 Б о всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...

for all, out of their abundance, put in, but she, out of her want, all that she had put in -- all her living.'