1 М ертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

Dead flies cause a perfumer's perfume To send forth a stink; The precious by reason of wisdom -- By reason of honour -- a little folly!

2 С ерце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.

The heart of the wise at his right hand, And the heart of a fool at his left.

3 К оли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

And also, when he that is a fool Is walking in the way, his heart is lacking, And he hath said to every one, `He a fool.'

4 К оли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

If the spirit of the ruler go up against thee, Thy place leave not, For yielding quieteth great sinners.

5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:

There is an evil I have seen under the sun, As an error that goeth out from the ruler,

6 н а великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!

He hath set the fool in many high places, And the rich in a low place do sit.

7 Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...

I have seen servants on horses, And princes walking as servants on the earth.

8 Х то яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

Whoso is digging a pit falleth into it, And whoso is breaking a hedge, a serpent biteth him.

9 Х то зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.

Whoso is removing stones is grieved by them, Whoso is cleaving trees endangered by them.

10 Я к залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

If the iron hath been blunt, And he the face hath not sharpened, Then doth he increase strength, And wisdom advantageous to make right.

11 К оли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

If the serpent biteth without enchantment, Then there is no advantage to a master of the tongue.

12 С лова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

Words of the mouth of the wise gracious, And the lips of a fool swallow him up.

13 п очаток слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

The beginning of the words of his mouth folly, And the latter end of his mouth mischievous madness.

14 Н ерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

And the fool multiplieth words: `Man knoweth not that which is, And that which is after him, who doth declare to him?'

15 В томляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

The labour of the foolish wearieth him, In that he hath not known to go unto the city.

16 Г оре, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

Wo to thee, O land, when thy king a youth, And thy princes do eat in the morning.

17 Щ асливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!

Happy art thou, O land, When thy king a son of freemen, And thy princes do eat in due season, For might, and not for drunkenness.

18 В ід лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

By slothfulness is the wall brought low, And by idleness of the hands doth the house drop.

19 Г остину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.

For mirth they are making a feast, And wine maketh life joyful, And the silver answereth with all.

20 Н авіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...

Even in thy mind a king revile not, And in the inner parts of thy bed-chamber Revile not the rich: For a fowl of the heavens causeth the voice to go, And a possessor of wings declareth the word.