1 П авло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,

Paul, an apostle of Jesus Christ, through the will of God, and Timotheus the brother, to the assembly of God that is in Corinth, with all the saints who are in all Achaia:

2 б лагодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Grace to you and peace from God our Father, and the Lord Jesus Christ!

3 Б лагословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

Blessed God, even the Father of our Lord Jesus Christ, the Father of the mercies, and God of all comfort,

4 щ о в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

who is comforting us in all our tribulation, for our being able to comfort those in any tribulation through the comfort with which we are comforted ourselves by God;

5 Б о поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.

because, as the sufferings of the Christ do abound to us, so through the Christ doth abound also our comfort;

6 Б о як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.

and whether we be in tribulation, for your comfort and salvation, that is wrought in the enduring of the same sufferings that we also suffer; whether we are comforted, for your comfort and salvation;

7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

and our hope stedfast for you, knowing that even as ye are partakers of the sufferings -- so also of the comfort.

8 Б о не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.

For we do not wish you to be ignorant, brethren, of our tribulation that happened to us in Asia, that we were exceedingly burdened above power, so that we despaired even of life;

9 Т а самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

but we ourselves in ourselves the sentence of the death have had, that we may not be trusting on ourselves, but on God, who is raising the dead,

10 щ о від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,

who out of so great a death did deliver us, and doth deliver, in whom we have hoped that even yet He will deliver;

11 я к поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.

ye working together also for us by your supplication, that the gift through many persons to us, through many may be thankfully acknowledged for us.

12 Б о це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.

For our glorying is this: the testimony of our conscience, that in simplicity and sincerity of God, not in fleshly wisdom, but in the grace of God, we did conduct ourselves in the world, and more abundantly toward you;

13 Б о іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,

for no other things do we write to you, but what ye either do read or also acknowledge, and I hope that also unto the end ye shall acknowledge,

14 я к частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

according as also ye did acknowledge us in part, that your glory we are, even as also ye ours, in the day of the Lord Jesus;

15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,

and in this confidence I was purposing to come unto you before, that a second favour ye might have,

16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.

and through you to pass to Macedonia, and again from Macedonia to come unto you, and by you to be sent forward to Judea.

17 М аючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?

This, therefore, counselling, did I then use the lightness; or the things that I counsel, according to the flesh do I counsel, that it may be with me Yes, yes, and No, no?

18 А ле вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.

and God faithful, that our word unto you became not Yes and No,

19 Б о Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.

for the Son of God, Jesus Christ, among you through us having been preached -- through me and Silvanus and Timotheus -- did not become Yes and No, but in him it hath become Yes;

20 С кільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.

for as many as promises of God, in him the Yes, and in him the Amen, for glory to God through us;

21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,

and He who is confirming you with us into Christ, and did anoint us, God,

22 Я кий і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.

who also sealed us, and gave the earnest of the Spirit in our hearts.

23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,

And I for a witness on God do call upon my soul, that sparing you, I came not yet to Corinth;

24 н е тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!

not that we are lords over your faith, but we are workers together with your joy, for by the faith ye stand.