1 П авло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,

От Павла, по воле Бога апостола Христа Иисуса, и от брата Тимофея церкви Божьей в Коринфе и всем святым в Ахаии.

2 б лагодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Благодать и мир вам от Бога Отца и от Господа Иисуса Христа. Хвала Богу, дающему утешение

3 Б лагословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всяческого утешения.

4 щ о в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

Он утешает нас во всех наших тяготах, чтобы и мы, в свою очередь, могли утешить других в их горе тем утешением, которым Бог утешает нас.

5 Б о поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.

Ведь как умножаются наши страдания ради Христа, так умножается Христом и наше утешение.

6 Б о як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.

Жизненные трудности мы переносим ради вашего утешения и спасения. Утешение, которое мы получаем, тоже дается нам ради вашего утешения. Оно поможет и вам стойко перенести те же страдания, которые приходится переносить нам.

7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

Мы твердо надеемся на вас и знаем, что как вы разделяете с нами наши страдания, так разделяете и наше утешение.

8 Б о не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.

Братья, я хочу, чтобы вы знали о том, что мы пережили в провинции Азия. Выпавшие там на нашу долю страдания настолько превосходили все наши силы, что мы потеряли надежду остаться в живых.

9 Т а самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

Казалось, что мы уже получили смертный приговор, но так было для того, чтобы мы научились полагаться не на себя, а на Бога, Который воскрешает мертвых.

10 щ о від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,

Он избавил нас от смертельной опасности и впредь избавит. На Него мы надеемся, и Он спасет нас.

11 я к поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.

Только вы помогайте нам своими молитвами, чтобы многие возблагодарили Бога за то, что Он был так милостив к нам по их молитвам. Изменение в планах Павла

12 Б о це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.

Мы хвалимся тем – и наша совесть может быть этому порукой, – что мы и в этом мире, и в особенности в наших отношениях с вами, поступали честно и искренне, и это нам было дано от Бога. Мы поступали не по «мудрости» этого мира, но по Божьей благодати.

13 Б о іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,

Во всем, что мы вам написали, нет ничего, что вы, прочитав, не смогли бы понять. Я надеюсь, что, поняв нас до конца, –

14 я к частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

а отчасти вы нас уже понимаете, – в День возвращения Господа Иисуса вы сможете хвалиться нами так же, как и мы вами.

15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,

Я уверен в этом и поэтому хотел бы сначала прийти к вам, чтобы вы дважды получили благодать.

16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.

Я собирался побывать у вас по пути в Македонию, а затем еще раз посетить вас на обратном пути, и тогда вы помогли бы мне отправиться в Иудею.

17 М аючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?

Может, вам кажется, что это решение было необдуманным? Или, может, я, как это водится у людей, говорю в одно и то же время то «да», то «нет»?

18 А ле вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.

Заверяю вас перед Богом, Который верен: то, что говорю вам, я говорю без колебаний.

19 Б о Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.

В Сыне Божьем Иисусе Христе, Которого вам возвещали я, Силуан и Тимофей, нет никакой неопределенности, в Нем всегда лишь только «да».

20 С кільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.

Все обещания Божьи подтвердились в Иисусе Христе! Поэтому и мы говорим через Него во славу Бога: «Аминь».

21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,

Бог делает и нас, и вас непоколебимыми в Христе. Он совершил над нами помазание

22 Я кий і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.

и запечатлел нас Своей печатью. Он вложил в наши сердца Своего Духа как залог того, что Он нам обещал.

23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,

Бог свидетель того, что лишь жалея вас, я до сих пор не приходил с наказанием в Коринф.

24 н е тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!

Мы не хотим повелевать вашей верой, нет, мы делаем все лишь для вашей радости, потому что вы твердо стоите в вере.