1 Н а Моава. Так каже Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Горе місту Нево, бо воно поруйноване; Кір'ятаїм посоромлений, здобутий; посоромлений Замок високий, заляканий...

О Моаве. Так говорит Господь Сил, Бог Израиля: – Горе Нево – он будет опустошен! Кирьятаим будет опозорен и захвачен; крепость будет опозорена и разрушена.

2 Н ема більше слави Моаву! У Хешбоні лихе вимишляють на нього: Ходімо, і витнім його із народу! Теж, Мадмене, замовкнеш і ти: за тобою йде меч!

Минует слава Моава; в Хешбоне замышляют против него зло: «Идем, покончим с этим народом». И ты, Мадмен, замолкнешь; меч будет преследовать тебя.

3 Ч ути крик із Горонаїму: Руїна й нещастя велике!

Слышите крики из Хоронаима, крики великого опустошения и разрушения.

4 М оав поруйнований, крик підняли аж до Цоару,

Погибнет Моав, заплачут его малые дети.

5 б о ходом в Лухіт підуть догори з великим плачем, бо на збіччі Горонаїму чути крик боязкий про руїну...

Поднимаются жители на Лухит и на ходу горько плачут; на дороге, ведущей в Хоронаим, слышен скорбный плач о разорении.

6 У тікайте, рятуйте хоч душу свою, і станете, мов отой верес в пустині!

Бегите! Спасайте свои жизни! Будьте, как одинокий можжевельник в пустыне.

7 Б о за те, що надіявся ти на вчинки свої та на скарби свої, ти також будеш узятий, і піде Кемош до полону, а разом із ним його священики та його зверхники...

За то, что вы надеялись на свои дела и богатства, вас тоже захватят. В плен отправится Кемош со своими священниками и вождями.

8 І прийде руїна до кожного міста, і не буде врятоване жодне із них, і загине долина, й погублена буде рівнина, бо так говорив був Господь!...

Губитель придет в каждый город – ни один город не спасется. Долина погибнет, равнина придет в запустение, как и сказал Господь.

9 Д айте крила Моаву, і він відлетить, і міста його стануть спустошенням, так що не буде мешканця у них...

Дайте Моаву крылья, чтобы он мог улететь. Его города опустеют, останутся без горожан.

10 П роклятий, хто робить роботу Господню недбало, і проклятий, хто від крови на меча свого стримує!

Проклят тот, кто небрежен, исполняя дело Господне! Проклят тот, кто удерживает меч от кровопролития!

11 С покійний Моав від юнацтва свого, і мирний на дріжджах своїх, і не лито із посуду в посуд його, і він на вигнання не йшов, тому в нім його смак позостався, а запах його не змінився.

Моав от юности пребывал в покое, как вино над своим осадком, что из сосуда в сосуд не переливали – так и Моав не ходил в плен. Так что вкус его, как и прежде, и запах не изменился.

12 Т ому то ось дні настають, говорить Господь, і пошлю Я на нього розливачів, і його розіллють, і посуд його опорожнять, і дзбанки його порозбивають!...

Но наступают дни, – возвещает Господь, – когда Я пошлю к нему виноделов, чтобы перелить его, опустошить его сосуды и разбить его кувшины вдребезги.

13 І за Кемоша Моав посоромлений буде, як Ізраїлів дім посоромлений був за Бет-Ел, за місце надії своєї.

Моав тогда постыдится Кемоша, как дом Израиля постыдился Вефиля, своей надежды.

14 Я к говорите ви: Ми хоробрі та сильні до бою?

Как же вы можете говорить: «Мы храбрецы, мы отважные в битве воины?»

15 П опустошений буде Моав, і до міст його ворог підійметься, і підуть добірні його юнаки на заріз, каже Цар, що Господь Саваот Йому Ймення...

Моав будет разрушен, его города будут взяты; его лучшие юноши пойдут на бойню, – говорит Царь, Чье Имя – Господь Сил. –

16 Б лизький похід нещастя Моава, а лихо його дуже квапиться...

Падение Моава близко; день его бедствия спешит.

17 С півчувайте йому, всі довкілля його, і всі, хто ім'я його знає, скажіть: Як зламалося сильне це берло, ця палиця пишна!

Плачьте о нем, все его соседи, все, кто знал его славу, говорите: «Как сломан могучий скипетр, как сломан жезл прославленный!»

18 С пустися зо слави своєї, і всядься в пустині, о мешканко, дочко Дівону, бо спустошник Моава до тебе прийшов, і понищив твердині твої!

Сойди с почетного места и сядь на иссохшую землю, дочь-обитательница – Дивона потому что губитель Моава двинется на тебя и разрушит твои укрепленные города.

19 С тань на дорозі й чекай, мешканко Ароеру, питай втікача та врятовану, кажи: Що це сталося?

Встань у дороги и смотри, живущий в Ароере. Расспрашивай беженца и уцелевшую, спрашивай: «Что случилось?»

20 М оав посоромлений, бо розтрощений він, ридайте та плачте, і звістіте в Арноні, що Моав попустошений!

Моав обесславлен, ведь он сломлен; рыдайте и плачьте! Расскажите вдоль побережий Арнона, что разрушен Моав.

21 І суд ось прийшов на рівнинний цей край, на Холон й на Ягцу, і на Мефаат,

Суд пришел на города в плоскогорье: на Холон, Иахац и на Мефаат,

22 і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,

на Дивон, Нево и Бет-Дивлатаим,

23 і на Кір'ятаїм, і на Бет-Ґамул, і на Бет-Меон,

на Кирьятаим, Бет-Гамул и Бет-Меон,

24 і на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста моавського краю, далекі й близькі...

на Кериот и Боцру, и на все дальние и ближние города Моава.

25 І відтятий Моавові ріг, і рамено його розтрощене, говорить Господь.

Рог Моава отрублен и его рука сломана, – возвещает Господь. –

26 У пійте його, бо пишавсь проти Господа він, і він з плюскотом упаде до блювоти своєї, і станеться й він посміховиськом!...

Напоите его допьяна, потому что он возносился перед Господом. Пусть он вываляется в своей блевотине; пусть он станет посмешищем.

27 І чи ж для тебе Ізраїль не був посміховиськом цим? Хіба серед злодіїв був знайдений він, що ти скільки говориш про нього, то все головою хитаєш?

Разве не посмешищем был у тебя Израиль? Разве пойман он был с ворами, что ты презрительно качал головой каждый раз, когда говорил о нем?

28 П окиньте міста, й пробувайте на скелі, мешканці Моава, і будьте, немов та голубка, що над краєм безодні гніздиться!

Оставьте города и селитесь в скалах, жители Моава. Будьте как голуби, что гнездятся на краях расщелин.

29 М и чули про гордість Моава, що чванливий він дуже, про надутість його і його гордування, про бундючність його та пиху його серця.

– Слышали мы о гордости Моава, о его чрезмерной гордости и тщеславии, о его гордости и надменности, о его заносчивом сердце.

30 Я знаю, говорить Господь, про зухвальство його, і про його балачки безпідставні, робили вони неслухняне!

– Знаю Я его наглость, – возвещает Господь, – но пуста его похвальба, и дела его ничего не стоят.

31 Р идаю тому над Моавом, і кричу за Моавом усім, зідхаю над людьми Кір-Хересу...

Поэтому плачу Я о Моаве, рыдаю обо всем Моаве, скорблю о жителях Кир-Хереса.

32 Б ільш як за Язером Я плакав, Я плакатиму за тобою, винограднику Сівми! Галузки твої перейшли аж за море, досягли аж до моря Язера. Спустошник напав на осінній твій плід, і на винобрання твоє,

Я плачу о вас, как Я плакал о Иазере, о виноградниках Сивмы. Ваши лозы тянулись к морю, достигали моря Иазера. Разрушитель набросился на летние плоды, на спелый виноград.

33 і забрана буде потіха твоя та радість твоя з виноградника й з краю Моава, і вино із чавила спиню! Не буде топтати топтач, радісний крик при збиранні не буде вже радісним криком збирання...

Веселье и радость ушли с плодородной земли Моава. Вину из давилен Я положил конец; никто в них не топчет с радостным криком. Хотя и стоит крик, но не радостный он.

34 В ід крику Хешбону аж до Ел'але, аж до Ягацу нестися буде їхній голос, від Цоару аж до Горонаїму, до Еґлат-Шелішійї, бо й вода із Німріму пустинею стане...

От Хешбона до Елеалы раздаются рыдания; крики слышны до самого Иахаца, от Цоара до Хоронаима и Эглат-Шлешия, ведь даже воды реки Нимрима пересохнут.

35 І вигублю Я із Моава, говорить Господь, того, хто для жертов виходить на пагірок, і богові кадить своєму.

Я истреблю в Моаве тех, кто приносит жертвы в святилища на возвышенностях и возжигает благовония своим богам, – возвещает Господь. –

36 Т ому стогне серце Моє за Моавом, немов та сопілка, і стогне серце Моє, як сопілка, за людьми Кір-Хересу, бо погинули ті, хто багатство набув!...

Поэтому Мое сердце плачет о Моаве, как свирель; плачет, как свирель, о жителях Кир-Хереса. Богатство, которое они скопили, погибло.

37 Т ому кожна голова облисіла, і кожна борода обстрижена, на руках у всіх порізи жалоби, і на стегнах верета...

Все головы острижены, все бороды сбриты; на всех руках порезы, и одеты они в рубище.

38 Н а всіх дахах Моава й на площах його самий лемент, бо розбив Я Моава, мов посуд, якого не люблять, говорить Господь...

На всех крышах Моава и на площадях все рыдают, потому что Я разбил Моав, как сосуд, который никому не нужен, – возвещает Господь. –

39 Я к він розтощений плачуть, як ганебно Моав утікав, і як він посоромлений! І Моав став за посміх та пострах для всього довкілля його!

Как он раскололся! Как они рыдают! Как позорно Моав показал спину! Моав стал посмешищем и ужасом для всех соседей.

40 Б о так промовляє Господь: Ось він, як орел, прилетить, і крила свої над Моавом розгорне,

Так говорит Господь: – Орел налетит на свою добычу, простирая свои крылья над Моавом.

41 м іста будуть взяті, й твердині захоплені... І того дня стане серце лицарства Моава, як серце жони-породіллі!

Кериот будет взят, крепости будут захвачены. Затрепещут в тот день сердца моавских воинов, словно сердце роженицы.

42 І з народів Моав буде вигублений, бо пишавсь проти Господа він...

Как народ истребится Моав, потому что он возносился перед Господом.

43 С трах, та безодня, та пастка на тебе, мешканче Моава! говорить Господь.

Ужас, яма и западня ждут тебя, народ Моава, – возвещает Господь. –

44 Х то від страху втече, той в безодню впаде, хто ж з безодні підійметься, той буде схоплений в пастку... Бо спроваджу на нього, на того Моава, рік їхньої кари, говорить Господь.

Всякий, кто побежит от ужаса, упадет в яму, всякий, выбравшийся из ямы, угодит в западню; Я нашлю эти беды на Моав в год его наказания, – возвещает Господь. –

45 В тікачі знесилені будуть ставати у тіні Хешбону, бо вийде огонь із Хешбону, а полум'я з-поміж Сигону, і поїсть край волосся на скроні Моаву та череп синів галасливих...

В тени Хешбона замерли изнуренные беженцы: полыхает огонь из Хешбона, пышет пламя из дома сигонова, обжигает лоб Моаву, темя народу мятежному.

46 Г оре, Моаве, тобі! Загинув Кемошів народ, бо сини твої взяті в полон, твої ж дочки в неволю!...

Горе тебе, Моав! Погиб народ Кемоша; твои сыновья взяты в плен, твои дочери – в неволе.

47 І верну Я Моавові долю наприкінці днів, говорить Господь. Аж досі суд на Моава.

Но в будущем Я верну Моаву благополучие, – возвещает Господь. Здесь кончается приговор Моаву.