1 П ісля того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

После этого Иисус переправился на другую сторону Галилейского, или, как его еще называют, Тибериадского озера.

2 А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

За Ним последовало множество людей, потому что они видели знамения, которые Иисус творил, исцеляя больных.

3 І сус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

Иисус поднялся на склон горы и сел там со Своими учениками.

4 Н аближалася ж Пасха, свято юдейське.

Приближалось время иудейской Пасхи.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

Когда Иисус поднял глаза и увидел множество людей, идущих к Нему, Он сказал Филиппу: – Где бы нам купить хлеба, чтобы накормить этих людей?

6 В ін же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

Он спросил это для того, чтобы испытать Филиппа, а Сам Он уже знал, что будет делать.

7 П илип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

Филипп ответил: – Если купить хлеба и на двести динариев, то этого не хватит даже, чтобы раздать каждому по кусочку!

8 Г оворить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

Другой Его ученик, брат Симона Петра, Андрей, сказал:

9 Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

– Тут есть мальчик, у которого пять ячменных хлебов и две рыбки, но разве этого хватит на всех?

10 А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

Иисус сказал: – Велите людям возлечь. Там было много травы, и все возлегли на траву. Одних только мужчин присутствовало около пяти тысяч.

11 А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

Иисус взял хлебы, поблагодарил за них Бога и раздал возлежавшим, так что каждый брал, сколько хотел. То же самое Он сделал и с рыбой.

12 І , як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

Когда все наелись, Он сказал Своим ученикам: – Соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

Они собрали и наполнили двенадцать корзин тем, что осталось у тех, кто ел от пяти ячменных хлебов.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

Когда люди увидели это знамение, сотворенное Иисусом, они начали говорить: – Он точно Тот Пророк, Который должен прийти в мир.

15 С постерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

Иисус понял, что они хотят насильно поставить Его царем, и поэтому снова ушел на гору один. Иисус идет по воде (Мат. 14: 22-33; Мк. 6: 45-51)

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

Когда наступил вечер, ученики Иисуса спустились к озеру

17 І , ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.

и, сев в лодку, поплыли через озеро в Капернаум. Было уже темно, а Иисуса все не было.

18 В ід великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.

Озеро разбушевалось, так как подул сильный ветер.

19 Я к вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...

Проплыв около двадцати пяти или тридцати стадий, они увидели Иисуса, идущего по воде и приближающегося к лодке. Ученики испугались.

20 В ін же каже до них: Це Я, не лякайтесь!

– Это Я, не бойтесь, – сказал Иисус.

21 І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

Они хотели взять Его в лодку, и лодка в тот же момент оказалась уже у берега, к которому они плыли. Иисус – истинный хлеб с небес

22 А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.

На следующий день народ, оставшийся на противоположном берегу озера, вспомнил, что там была только одна лодка. Они знали, что Иисус не садился в эту лодку вместе со Своими учениками и что ученики отправились одни.

23 А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

К берегу подошли потом другие лодки из Тибериады и тоже пристали там, где народ ел хлеб после того, как Господь произнес благодарственную молитву.

24 О тож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.

Когда люди обнаружили, что ни Иисуса, ни Его учеников там нет, они сели в лодки и отправились в Капернаум искать Иисуса.

25 І , на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?

Они нашли Его на противоположном берегу и спросили: – Рабби, когда Ты сюда пришел?

26 В ідповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.

Иисус ответил: – Говорю вам истину, вы ищете Меня не потому, что видели знамения, а потому, что ели хлеб и наелись досыта.

27 П ильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

Заботьтесь не о временной пище, а о пище, дающей жизнь вечную, которую Сын Человеческий даст вам. На Нем печать Отца, Бога.

28 С казали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?

Они спросили: – Что же нам делать, чтобы творить дела, угодные Богу?

29 І сус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.

Иисус ответил: – Дело, угодное Богу, – это верить в Того, Кого Он послал.

30 А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?

Они спросили: – Какое знамение Ты мог бы нам показать, чтобы мы поверили Тебе? Что Ты можешь сделать?

31 Н аші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.

Например, отцы наши ели манну в пустыне, как об этом написано: «Он дал им хлеб с небес».

32 А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

Иисус сказал им: – Говорю вам истину, это не Моисей дал вам хлеб с небес, а Мой Отец дает вам истинный хлеб с небес.

33 Б о хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.

Потому что хлеб Божий – это Тот, Кто приходит с небес и дает миру жизнь.

34 А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!

Тогда они стали просить Его: – Господин, давай нам всегда такой хлеб.

35 І сус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

Иисус сказал: – Я Сам и есть хлеб жизни. Кто приходит ко Мне, тот никогда не останется голодным, и кто верит Мне, тот не будет испытывать жажды.

36 А ле Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

Но как Я уже говорил вам, вы видели Меня и все равно не верите.

37 У се прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

Все, кого Отец дал Мне, непременно придут ко Мне, и кто придет ко Мне, того Я никогда не прогоню.

38 Б о Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

Ведь Я пришел с небес не для того, чтобы делать то, что Сам хочу, но чтобы исполнять волю Того, Кто послал Меня.

39 О це ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.

А воля Пославшего Меня заключается в том, чтобы Я не потерял никого из тех, кого Он Мне дал, но чтобы в последний День Я воскресил их.

40 О це ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

Воля Моего Отца заключается в том, чтобы каждый, кто видит Сына и верит в Него, имел жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний День. Иудеи противоречат Иисусу

41 Т оді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.

Бывших там иудеев разозлило то, что Иисус сказал: «Я хлеб, пришедший с небес».

42 І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?

Они говорили: – Разве Он не Иисус, сын Иосифа? Мы же знаем и отца Его, и мать! Как Он может говорить: «Я пришел с небес»?

43 А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!

Иисус сказал: – Не возмущайтесь.

44 Н іхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.

Никто не может прийти ко Мне, если Отец, Который послал Меня, не привлечет его, и Я воскрешу его в последний День.

45 У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

У пророков записано: «Они будут все научены Богом». Каждый, кто слушает Отца и учится у Него, приходит ко Мне.

46 Ц е не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

Но никто не видел Отца, кроме Пришедшего от Бога, только Он видел Отца.

47 П оправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.

Говорю вам истину: тот, кто верит в Меня, имеет жизнь вечную.

48 Я хліб життя!

Я – хлеб жизни.

49 О тці ваші в пустині їли манну, і померли.

Ваши праотцы ели манну в пустыне и все же умерли.

50 Т о є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.

Но этот хлеб, сходящий с небес, таков, что человек, который ест его, не умрет.

51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

Я – живой хлеб, пришедший с небес. Кто ест этот хлеб, тот будет жить вечно. Этот хлеб – тело Мое, которое Я отдаю ради жизни мира.

52 Т оді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?

Тогда между иудеями начался спор: – Как это Он может дать нам Свое тело, чтобы мы его ели?!

53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

Иисус сказал им: – Говорю вам истину: если вы не будете есть тела Сына Человеческого и не будете пить Его крови, то в вас не будет и жизни.

54 Х то тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

Каждый, кто ест тело Мое и пьет кровь Мою, имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний День,

55 Б о тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.

потому что тело Мое – это истинная пища, и кровь Моя – это истинное питье.

56 Х то тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

Тот, кто ест тело Мое и кто пьет кровь Мою, тот находится во Мне, и Я в нем.

57 Я к Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

Как живой Отец послал Меня и как Я живу благодаря Отцу, так и тот, кто питается Мной, будет жить благодаря Мне.

58 Т о є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

Хлеб этот пришел с небес, и он не таков, как тот, который ели ваши праотцы, которые умерли. Но тот, кто питается этим хлебом, будет жить вечно.

59 О це Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

Иисус сказал это, когда учил в синагоге в Капернауме. Некоторые из учеников оставляют Иисуса

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?

Многие из Его учеников, услышав это, говорили: – Это какое-то непонятное учение, и кто только может его слушать?

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?

Иисус понял, что Его ученики остались недовольны Его словами, и сказал им: – Вас это задевает?

62 А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

А что, если вы увидите Сына Человеческого поднимающимся туда, где Он был раньше?

63 Т о дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

Дух дает жизнь, человеку это не под силу. Слова, которые Я вам говорил, – это дух и жизнь.

64 А ле є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

Но некоторые из вас не верят. (Иисус ведь с самого начала знал, кто не верит и кто предаст Его.)

65 І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.

Он продолжал: – Поэтому Я говорил вам, что никто не сможет прийти ко Мне, если ему это не будет дано Отцом.

66 І з того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

Тогда многие из Его учеников оставили Его и больше не ходили с Ним.

67 І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?

– Не хотите ли и вы Меня оставить? – спросил Он двенадцать.

68 В ідповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.

Симон Петр ответил: – Господи, к кому нам еще идти? У Тебя слова вечной жизни.

69 М и ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

Мы верим и знаем, что Ты – Святой Божий.

70 В ідповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...

Иисус ответил: – Не Я ли избрал вас, всех двенадцать? И все же один из вас – дьявол!

71 Ц е сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.

Он имел в виду Иуду, сына Симона Искариота, который хоть и был одним из двенадцати, в будущем предал Его.