1 П осле этого Иисус переправился на другую сторону Галилейского, или, как его еще называют, Тибериадского озера.

Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

2 З а Ним последовало множество людей, потому что они видели знамения, которые Иисус творил, исцеляя больных.

А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

3 И исус поднялся на склон горы и сел там со Своими учениками.

Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 П риближалось время иудейской Пасхи.

Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

5 К огда Иисус поднял глаза и увидел множество людей, идущих к Нему, Он сказал Филиппу: – Где бы нам купить хлеба, чтобы накормить этих людей?

А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

6 О н спросил это для того, чтобы испытать Филиппа, а Сам Он уже знал, что будет делать.

Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

7 Ф илипп ответил: – Если купить хлеба и на двести динариев, то этого не хватит даже, чтобы раздать каждому по кусочку!

Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

8 Д ругой Его ученик, брат Симона Петра, Андрей, сказал:

Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

9 – Тут есть мальчик, у которого пять ячменных хлебов и две рыбки, но разве этого хватит на всех?

Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

10 И исус сказал: – Велите людям возлечь. Там было много травы, и все возлегли на траву. Одних только мужчин присутствовало около пяти тысяч.

А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 И исус взял хлебы, поблагодарил за них Бога и раздал возлежавшим, так что каждый брал, сколько хотел. То же самое Он сделал и с рыбой.

А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 К огда все наелись, Он сказал Своим ученикам: – Соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.

І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

13 О ни собрали и наполнили двенадцать корзин тем, что осталось у тех, кто ел от пяти ячменных хлебов.

І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

14 К огда люди увидели это знамение, сотворенное Иисусом, они начали говорить: – Он точно Тот Пророк, Который должен прийти в мир.

А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

15 И исус понял, что они хотят насильно поставить Его царем, и поэтому снова ушел на гору один. Иисус идет по воде (Мат. 14: 22-33; Мк. 6: 45-51)

Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

16 К огда наступил вечер, ученики Иисуса спустились к озеру

А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 и , сев в лодку, поплыли через озеро в Капернаум. Было уже темно, а Иисуса все не было.

І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.

18 О зеро разбушевалось, так как подул сильный ветер.

Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.

19 П роплыв около двадцати пяти или тридцати стадий, они увидели Иисуса, идущего по воде и приближающегося к лодке. Ученики испугались.

Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...

20 – Это Я, не бойтесь, – сказал Иисус.

Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!

21 О ни хотели взять Его в лодку, и лодка в тот же момент оказалась уже у берега, к которому они плыли. Иисус – истинный хлеб с небес

І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

22 Н а следующий день народ, оставшийся на противоположном берегу озера, вспомнил, что там была только одна лодка. Они знали, что Иисус не садился в эту лодку вместе со Своими учениками и что ученики отправились одни.

А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.

23 К берегу подошли потом другие лодки из Тибериады и тоже пристали там, где народ ел хлеб после того, как Господь произнес благодарственную молитву.

А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 К огда люди обнаружили, что ни Иисуса, ни Его учеников там нет, они сели в лодки и отправились в Капернаум искать Иисуса.

Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.

25 О ни нашли Его на противоположном берегу и спросили: – Рабби, когда Ты сюда пришел?

І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?

26 И исус ответил: – Говорю вам истину, вы ищете Меня не потому, что видели знамения, а потому, что ели хлеб и наелись досыта.

Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.

27 З аботьтесь не о временной пище, а о пище, дающей жизнь вечную, которую Сын Человеческий даст вам. На Нем печать Отца, Бога.

Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

28 О ни спросили: – Что же нам делать, чтобы творить дела, угодные Богу?

Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?

29 И исус ответил: – Дело, угодное Богу, – это верить в Того, Кого Он послал.

Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.

30 О ни спросили: – Какое знамение Ты мог бы нам показать, чтобы мы поверили Тебе? Что Ты можешь сделать?

А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?

31 Н апример, отцы наши ели манну в пустыне, как об этом написано: «Он дал им хлеб с небес».

Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.

32 И исус сказал им: – Говорю вам истину, это не Моисей дал вам хлеб с небес, а Мой Отец дает вам истинный хлеб с небес.

А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 П отому что хлеб Божий – это Тот, Кто приходит с небес и дает миру жизнь.

Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.

34 Т огда они стали просить Его: – Господин, давай нам всегда такой хлеб.

А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!

35 И исус сказал: – Я Сам и есть хлеб жизни. Кто приходит ко Мне, тот никогда не останется голодным, и кто верит Мне, тот не будет испытывать жажды.

Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

36 Н о как Я уже говорил вам, вы видели Меня и все равно не верите.

Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 В се, кого Отец дал Мне, непременно придут ко Мне, и кто придет ко Мне, того Я никогда не прогоню.

Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 В едь Я пришел с небес не для того, чтобы делать то, что Сам хочу, но чтобы исполнять волю Того, Кто послал Меня.

Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 А воля Пославшего Меня заключается в том, чтобы Я не потерял никого из тех, кого Он Мне дал, но чтобы в последний День Я воскресил их.

Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.

40 В оля Моего Отца заключается в том, чтобы каждый, кто видит Сына и верит в Него, имел жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний День. Иудеи противоречат Иисусу

Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

41 Б ывших там иудеев разозлило то, что Иисус сказал: «Я хлеб, пришедший с небес».

Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.

42 О ни говорили: – Разве Он не Иисус, сын Иосифа? Мы же знаем и отца Его, и мать! Как Он может говорить: «Я пришел с небес»?

І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?

43 И исус сказал: – Не возмущайтесь.

А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!

44 Н икто не может прийти ко Мне, если Отец, Который послал Меня, не привлечет его, и Я воскрешу его в последний День.

Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.

45 У пророков записано: «Они будут все научены Богом». Каждый, кто слушает Отца и учится у Него, приходит ко Мне.

У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Н о никто не видел Отца, кроме Пришедшего от Бога, только Он видел Отца.

Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Г оворю вам истину: тот, кто верит в Меня, имеет жизнь вечную.

Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.

48 Я – хлеб жизни.

Я хліб життя!

49 В аши праотцы ели манну в пустыне и все же умерли.

Отці ваші в пустині їли манну, і померли.

50 Н о этот хлеб, сходящий с небес, таков, что человек, который ест его, не умрет.

То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я – живой хлеб, пришедший с небес. Кто ест этот хлеб, тот будет жить вечно. Этот хлеб – тело Мое, которое Я отдаю ради жизни мира.

Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

52 Т огда между иудеями начался спор: – Как это Он может дать нам Свое тело, чтобы мы его ели?!

Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?

53 И исус сказал им: – Говорю вам истину: если вы не будете есть тела Сына Человеческого и не будете пить Его крови, то в вас не будет и жизни.

І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 К аждый, кто ест тело Мое и пьет кровь Мою, имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний День,

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

55 п отому что тело Мое – это истинная пища, и кровь Моя – это истинное питье.

Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.

56 Т от, кто ест тело Мое и кто пьет кровь Мою, тот находится во Мне, и Я в нем.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

57 К ак живой Отец послал Меня и как Я живу благодаря Отцу, так и тот, кто питается Мной, будет жить благодаря Мне.

Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 Х леб этот пришел с небес, и он не таков, как тот, который ели ваши праотцы, которые умерли. Но тот, кто питается этим хлебом, будет жить вечно.

То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

59 И исус сказал это, когда учил в синагоге в Капернауме. Некоторые из учеников оставляют Иисуса

Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 М ногие из Его учеников, услышав это, говорили: – Это какое-то непонятное учение, и кто только может его слушать?

А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?

61 И исус понял, что Его ученики остались недовольны Его словами, и сказал им: – Вас это задевает?

А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?

62 А что, если вы увидите Сына Человеческого поднимающимся туда, где Он был раньше?

А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 Д ух дает жизнь, человеку это не под силу. Слова, которые Я вам говорил, – это дух и жизнь.

То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Н о некоторые из вас не верят. (Иисус ведь с самого начала знал, кто не верит и кто предаст Его.)

Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 О н продолжал: – Поэтому Я говорил вам, что никто не сможет прийти ко Мне, если ему это не будет дано Отцом.

І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.

66 Т огда многие из Его учеников оставили Его и больше не ходили с Ним.

Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 – Не хотите ли и вы Меня оставить? – спросил Он двенадцать.

І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?

68 С имон Петр ответил: – Господи, к кому нам еще идти? У Тебя слова вечной жизни.

Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.

69 М ы верим и знаем, что Ты – Святой Божий.

Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

70 И исус ответил: – Не Я ли избрал вас, всех двенадцать? И все же один из вас – дьявол!

Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...

71 О н имел в виду Иуду, сына Симона Искариота, который хоть и был одним из двенадцати, в будущем предал Его.

Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.