1 О дин человек, которого звали Лазарь, был болен. Он был из Вифании, селения, где жили Мария и ее сестра Марфа.

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

2 М ария и была той женщиной, что помазала Господа ароматическим маслом и вытерла Его ноги своими волосами. И вот ее брат Лазарь был болен.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

3 С естры передали Иисусу: – Господи, тот, кого Ты любишь, болен.

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

4 К огда Иисус услышал об этом, Он сказал: – Эта болезнь не к смерти, она для славы Божьей, чтобы Сын Бога был прославлен через нее.

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

5 И исус любил Марфу, ее сестру Марию и Лазаря.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6 О днако когда Он узнал, что Лазарь болен, то пробыл там, где Он тогда находился, еще два дня.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

7 З атем Он сказал Своим ученикам: – Пойдем обратно в Иудею.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

8 – Рабби, – сказали они Ему, – иудеи ведь еще недавно хотели побить Тебя камнями, а Ты хочешь туда возвратиться?

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

9 И исус ответил: – Разве не двенадцать часов в сутках светло? Тот, кто ходит днем, не споткнется, потому что он видит свет этого мира.

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

10 А тот, кто ходит ночью, споткнется, потому что в это время темно.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

11 С казав это, Иисус добавил: – Наш друг Лазарь заснул, но Я иду разбудить его.

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

12 У ченики Его сказали: – Господи, если он спит, значит, выздоровеет.

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

13 И исус говорил им о том, что Лазарь умер, но ученики думали, что Он говорит об обыкновенном сне.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

14 Т огда Он сказал им прямо: – Лазарь умер.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

15 Р ади вас и ради того, чтобы вы поверили, Я рад, что Меня там не было. Но сейчас пойдем к нему.

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

16 Т огда Фома, которого еще называли Близнец, сказал остальным ученикам: – Пойдем и мы и умрем с Ним! Иисус утешает Марию и Марфу

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

17 П ридя туда, Иисус узнал, что тело Лазаря уже четыре дня в могиле.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

18 В ифания была стадиях в пятнадцати от Иерусалима,

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

19 и к Марфе с Марией пришло много иудеев, чтобы выразить свое соболезнование по поводу смерти их брата.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

20 К огда Марфа услышала, что пришел Иисус, она пошла встретить Его, а Мария осталась дома.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

21 – Господи, – сказала Марфа Иисусу, – если бы Ты был здесь, то мой брат не умер бы.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

22 Н о я знаю, что Бог и сейчас даст Тебе, что бы Ты ни попросил.

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

23 И исус сказал ей: – Твой брат воскреснет.

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

24 М арфа ответила: – Я знаю, что он воскреснет в День воскресения, в последний День.

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

25 И исус сказал ей: – Я – воскресение и жизнь. Тот, кто верит в Меня, если и умрет – оживет,

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

26 а кто живет и верит в Меня, тот никогда не умрет. Ты этому веришь?

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

27 – Да, Господи, – сказала она, – я верю, что Ты Христос, Сын Бога, Который пришел в мир.

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

28 С казав это, Марфа вернулась, отозвала свою сестру в сторону и сказала: – Учитель здесь, Он зовет тебя.

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

29 К огда Мария это услышала, она тут же побежала Ему навстречу.

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

30 И исус еще не вошел в селение и стоял там, где Марфа Его встретила.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

31 К огда иудеи, бывшие с ней в доме и утешавшие ее, заметили, как она быстро встала и вышла, они пошли за ней, решив, что она пошла к могиле плакать.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

32 М ария пришла туда, где был Иисус, и, увидев Его, упала к Его ногам, говоря: – Господи, если бы Ты был здесь, мой брат бы не умер.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

33 И исус, видя, что плачет и она, и иудеи, которые с ней, и Сам сильно расстроился и опечалился.

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

34 – Куда вы его положили? – спросил Он. – Пойдем, и Ты Сам увидишь, Господин, – сказали они.

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

35 И исус заплакал.

І закапали сльози Ісусові...

36 И удеи говорили между собой: – Смотрите, как Он его любил. Иисус воскрешает Лазаря из мертвых

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

37 Н екоторые, однако же, говорили: – Неужели Он, Который открыл глаза слепому, не мог сделать так, чтобы этот человек не умер?

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

38 И исус, все еще печальный, пошел к могиле. Это была пещера в скале, ко входу которой был привален камень.

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

39 – Уберите камень, – велел Он. Марфа, сестра умершего, сказала: – Господи, но там ведь уже тяжелый запах – Лазарь четыре дня как в могиле.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

40 Т огда Иисус сказал: – Разве Я не говорил тебе, что если ты будешь верить, то увидишь Божью славу?

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

41 Т огда камень убрали. Иисус же посмотрел на небо и сказал: – Отец, благодарю Тебя за то, что Ты услышал Меня.

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

42 Я знаю, что Ты всегда слышишь Меня, но Я сказал это ради тех, кто стоит здесь, чтобы они поверили, что Ты послал Меня.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

43 С казав это, Иисус громко позвал: – Лазарь, выходи!

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

44 У мерший вышел. Его руки и ноги были обвязаны погребальными полотнами, а лицо закрыто платком. – Развяжите его, пусть он идет, – сказал Иисус. Заговор религиозных вождей

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

45 М ногие из иудеев, которые пришли навестить Марию и видели, что сделал Иисус, поверили в Него.

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

46 Н о некоторые из них пошли к фарисеям и рассказали им обо всем, что сделал Иисус.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

47 П ервосвященники и фарисеи тогда созвали совет. – Что нам делать? – спрашивали они. – Этот Человек творит много знамений.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

48 Е сли мы позволим Ему продолжать, то все поверят в Него, и тогда римляне придут и уничтожат и наш храм, и наш народ.

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

49 К айафа, один из них, который в тот год был первосвященником, сказал: – Вы ничего не понимаете!

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

50 В ы не можете понять, что лучше для вас, чтобы один человек умер за народ, чем погиб бы весь народ.

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

51 О н сказал это не от себя, но, будучи в этот год первосвященником, он изрек пророчество о том, что Иисус умрет за народ,

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

52 и не только за иудейский народ, но и для того, чтобы собрать воедино рассеянных повсюду детей Божьих.

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

53 С этого дня они стали думать, как убить Иисуса.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

54 И поэтому Иисус уже не ходил открыто среди иудеев. Он ушел в местность, расположенную недалеко от пустыни, в город Ефрем. Там Он и остался со Своими учениками.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

55 П риближался иудейский праздник Пасхи, и многие жители страны шли в Иерусалим для обрядового очищения перед Пасхой.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

56 О ни искали Иисуса и, стоя в храме, спрашивали друг друга: – Как вы думаете? Он, наверняка, не придет на праздник?

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

57 А первосвященники и фарисеи отдали распоряжение о том, что если кто-либо узнает, где находится Иисус, то должен сообщить им, чтобы они могли арестовать Его.

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.