1 Р ано утром все первосвященники и старейшины народа вынесли Иисусу смертный приговор.

А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 О ни, связав Его, отвели и передали римскому наместнику Пилату. Самоубийство Иуды (Деян. 1: 16-20)

І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.

3 К огда Иуда, предавший Иисуса, увидел, что Иисус осужден, он раскаялся и вернул тридцать серебряных монет первосвященникам и старейшинам.

Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,

4 – Я согрешил, – сказал он, – я предал на смерть невинного Человека. – А нам-то что за дело? – ответили те. – Смотри сам.

та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...

5 Б росив деньги в храме, Иуда ушел и повесился.

І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...

6 А первосвященники собрали деньги и сказали: – Положить эти деньги в сокровищницу храма нельзя, так как это плата за кровь.

А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.

7 И , посоветовавшись, они решили купить на них поле горшечника и использовать его под кладбище для чужеземцев.

А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,

8 П оэтому то поле и называется до сегодняшнего дня «кровавое поле».

чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.

9 Т ак исполнилось сказанное пророком Иеремией: «Они взяли тридцать шекелей серебра – цену, назначенную Ему израильским народом,

Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 и купили на них землю горшечника, как повелел мне Господь». Иисус на суде у Пилата (Мк. 15: 2-5; Лк. 23: 2-5; Ин. 18: 29-37)

і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.

11 Т ем временем Иисуса поставили перед наместником, и тот спросил Его: – Ты Царь иудеев? – Ты сам так говоришь, – отвечал Иисус.

Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.

12 К огда же Его обвиняли первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал.

Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.

13 П илат спросил: – Ты что, не слышишь, сколько против Тебя обвинений?

Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?

14 Н о Иисус, к удивлению наместника, не отвечал ни на одно из обвинений. Пилат осуждает Иисуса на распятие (Мк. 15: 6-15; Лк. 23: 13-25; Ин. 18: 39-19: 16)

А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.

15 У наместника был обычай на праздник отпускать одного из заключенных по выбору народа.

Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.

16 В то время под стражей находился известный узник по имени Варавва.

Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.

17 П оэтому, когда собрался народ, Пилат спросил: – Кого вы хотите, чтобы я вам отпустил: Варавву или Иисуса, называемого Христом?

І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?

18 О н знал, что Иисуса предали ему из зависти.

Бо він знав, що Його через заздрощі видали.

19 К тому же, когда Пилат сидел в судейском кресле, его жена послала сказать ему: «Не делай ничего этому праведнику, я сильно страдала сегодня во сне из-за Него».

Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...

20 Н о первосвященники и старейшины убедили толпу просить освобождения Вараввы и казни Иисуса.

А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.

21 – Так кого же из этих двоих вы хотите, чтобы я вам отпустил? – спросил наместник. – Варавву! – сказали они.

Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.

22 – Что же мне тогда делать с Иисусом, Которого называют Христом? – спросил Пилат. Все в один голос закричали: – Пусть Он будет распят!

Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...

23 – За что? Какое зло сделал Он? – спросил Пилат. Однако толпа кричала все громче: – Пусть Он будет распят!

А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!

24 К огда Пилат увидел, что ничего не может сделать и что волнение в народе лишь нарастает, он взял воды, вымыл руки перед всем народом и сказал: – Смотрите сами. Я же не виновен в крови Этого Человека.

І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...

25 И весь народ сказал: – Кровь Его на нас и на наших детях!

А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...

26 Т огда Пилат освободил им Варавву, а Иисуса велел бичевать и затем отдать на распятие. Римские солдаты издеваются над Иисусом (Мк. 15: 16-20; Ин. 19: 2-3)

Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.

27 С олдаты отвели Иисуса в резиденцию наместника и собрали вокруг Него весь полк.

Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 О ни раздели Его и надели на Него алую мантию.

І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.

29 И сплетя венок из терновника, надели Ему на голову, дали Ему в правую руку трость и стали насмехаться над Ним, становясь перед Ним на колени и говоря: – Да здравствует Царь иудеев!

І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!

30 И плевали на Него и, взяв трость, били Его по голове.

І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...

31 В доволь наиздевавшись, они сняли с Него мантию, одели Иисуса в Его собственную одежду и повели на распятие. Иисуса ведут на распятие (Мк. 15: 21-23; Лк. 23: 26; Ин. 19: 17)

А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.

32 К огда они выходили, им повстречался человек из Кирены по имени Симон, и солдаты заставили его нести крест Иисуса.

А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.

33 К огда они пришли на место, называемое Голгофа (что означает «Лобное место» ),

І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,

34 о ни дали Ему вино, смешанное с желчью. Попробовав, Он не стал пить. Иисус пригвожден к кресту (Мк. 15: 24-32; Лк. 23: 32-43; Ин. 19: 18-24)

дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 Р аспяв Иисуса, солдаты по жребию разделили Его одежду

А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.

36 и сели стеречь Его.

І, посідавши, стерегли Його там.

37 Н ад головой Иисуса прибили табличку с указанием Его вины: «ЭТО ИИСУС, ЦАРЬ ИУДЕЕВ».

І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.

38 В месте с Ним были распяты и два разбойника, один по правую, а другой по левую сторону от Него.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.

39 П роходившие мимо бранили Его. Качая головами,

А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,

40 о ни говорили: – Ты ведь собирался разрушить храм и в три дня отстроить его! Спаси Себя, если Ты Сын Бога! Сойди с креста!

і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

41 П ервосвященники, учители Закона и старейшины тоже насмехались над Иисусом.

Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:

42 – Спасал других, – говорили они, – а Себя спасти не может! Царь Израиля! Пусть Он сойдет с креста, и тогда мы поверим в Него.

Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!

43 О н полагался на Бога, так пусть Бог теперь избавит Его, если Он Ему угоден; ведь Он же называл Себя Сыном Бога!

Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...

44 Т еми же словами оскорбляли Его и преступники, распятые вместе с Ним. Смерть Иисуса на кресте (Мк. 15: 33-41; Лк. 23: 44-49; Ин. 19: 28-30)

Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.

45 О т шестого часа по всей земле стало темно, и это продолжалось до девятого часа.

А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!

46 О коло девятого часа Иисус громко крикнул: – Эли, Эли, лема савахтани? – (что значит: «Боже Мой, Боже Мой, почему Ты Меня оставил?» )

А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...

47 Н екоторые из стоявших поблизости, услышав это, сказали: – Он зовет Илию.

Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.

48 О дин из них тут же подбежал, взял губку, пропитал ее кислым вином, насадил на палку и дал Ему пить.

А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.

49 Д ругие же говорили: – Подожди, давай посмотрим, придет Илия спасти Его или нет.

Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.

50 И исус снова громко закричал и испустил дух.

А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...

51 И тут завеса храма разорвалась надвое сверху донизу. Затряслась земля, и раскололись скалы.

І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,

52 Р аскрылись могилы, и многие умершие праведники воскресли.

і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 О ни вышли из могил и, уже после того, как воскрес Сам Иисус, вошли в святой город, где их видело много людей.

а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.

54 С отник и те, кто вместе с ним стерегли Иисуса, увидев землетрясение и все, что произошло, очень испугались и сказали: – Он действительно был Сыном Бога!

А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!

55 Т ам также было и много женщин, которые издали наблюдали за происходящим. Они следовали за Иисусом из самой Галилеи, помогая Ему.

Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.

56 С реди них были Мария Магдалина, Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведея. Погребение Иисуса (Мк. 15: 42-47; Лк. 23: 50-56; Ин. 19: 38-42)

Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.

57 В ечером к месту казни пришел один богатый человек из Аримафеи, по имени Иосиф. Он тоже был учеником Иисуса.

А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 И осиф пошел к Пилату и попросил тело Иисуса. Пилат приказал, чтобы ему отдали тело.

Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 И осиф взял его, обернул чистым льняным полотном

І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,

60 и положил в свою новую гробницу, которая была вырублена в скале. Привалив ко входу большой камень, он ушел.

і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 А Мария Магдалина и другая Мария остались сидеть напротив могильной пещеры. Стража у могилы

Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.

62 Н а следующий день, это была суббота, первосвященники и фарисеи собрались у Пилата.

А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 – Господин, – обратились они к нему, – мы вспомнили, что когда этот обманщик еще был жив, Он сказал: «Через три дня Я воскресну».

і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.

64 П оэтому прикажи, чтобы могила три дня охранялась, иначе Его ученики могут прийти, выкрасть тело и сказать народу, что Он воскрес из мертвых. Этот последний обман будет еще хуже первого.

Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...

65 – Возьмите стражу, – ответил Пилат, – идите и охраняйте, как знаете.

Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.

66 О ни пошли, опечатали камень и выставили у могильной пещеры стражу.

І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.